АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ПАРАШУТНО-ДЕСАНТНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ КРАЇН НАТО
DOI:
https://doi.org/10.33099/2311-7249/2015-0-1(22)-173-178Ключові слова:
парашутно-десантна підготовка, висотне десантування, спеціальний аеродинамічний тренажерАнотація
У зв'язку з тим, що методи проведення парашутно-десантної підготовки удосконалюються паралельно з розвитком парашутно-десантної техніки і тактики ведення бойових дій, в статті був проведений короткий аналіз особливостей ведення бойових дій в сучасних умовах в частині, що стосується парашутного десантування і парашутно-десантної підготовки в цілому. Встановлено, що основною тенденцією в парашутно-десантній підготовці військовослужбовців країн НАТО є збільшення числа військовослужбовців сил спеціальних операцій, для яких основним повітряним способом доставки в район виконання бойового завдання є висотне десантування з використанням плануючих парашутних систем. Для виконання висотного десантування парашутисту необхідно володіти навиками вільного падіння і управління тілом в повітрі. Для вирішення цих завдань активно використовуються спеціальні аеродинамічні парашутні тренажери. На прикладі військовослужбовців Збройних Сил США, професійна діяльність яких безпосередньо пов’язана з виконанням висотного десантування, були розглянуті основні переваги використання спеціальних аеродинамічних парашутних тренажерів при проведенні парашутно–десантної підготовки. Результати проведеного аналізу можуть бути використані при удосконаленні методів парашутно-десантної підготовки військовослужбовців Збройних Сил України.
Посилання
John F. Kennedy Special Forces Military Free–Fall Operations Manual. April 2005. United States Army Special Warfare Center & School. Ft. Bragg, NC.
Military Free–Fall Parachuting. Tactics, Techniques, and Procedures. FM 31–19. MCWP 3–15.6. AFI 11–411(I). NAVSEA SS400–AG–MMO–010.
Unit Maintenance Manual Including Repair Parts And Special Tools List (RPSTL) For Ancillary Equipment For: Military Free–Fall System. AIR FORCE TO 14D1–2–469–2. NAVAIR 13–1–42.
Captain Jamie Clark, Detachment Commander. Ft. Bragg, N.C.Operational Needs Statement for 3rd Battalion, 7th Special Forces Group. March 2009.
Jumps by HALO method. SAS special forces training. [Pryizhki sposobom HALO. Podgotovka spetsnaza SAS]. http://tchest.org/methods_penetration/130–halo–podgotova–specnaza–sas.html
S. Prokofev, Parachutists Training in the USA Army. Foreign Military Survey, №2 2000 [Podgotovka parashyutistov v armii SShA]. Zarubezhnoe voennoe obozrenie. №2 2000.
Special Forces: Special Forces of French Foreign Legion. Second Parachute Regiment. Bratishka, July 2005 [Spetsnaz zarubezhya: Spetsnaz frantsuzskogo inostrannogo legiona. Vtoroy parashyutnyiy polk], Bratishka Iyul.
Professionals: How to Become a “Green beret”, Bratishka, October 2009. [Professionalyi: Kak stat “zelenyim beretom”], Bratishka oktyabr.
S. Prokofev, American Parachute System „Onyx‟. Foreign Military Survey, №5 2007. [Amerikanskaya parashyutnaya sistema “Oniks”. Zarubezhnoe voennoe obozrenie]. №5 2007.
Parachute Training Course of the Ukrainian Armed Forces Aviation (PTC UAF–2002). [Kurs parashutnoji pidghotovky aviaciji Zbrojnykh Syl Ukrajiny (KPP ZSU–2002)].
Airborne Assault and Rescue Training Guidance of the Ukrainian Armed Forces Aviation (AA RTG UAFA–2003). [Kerivnyctvo z parashutno–desantnoji ta avarijno–rjatuvaljnoji pidghotovky aviaciji Zbrojnykh Syl Ukrajiny (KPD ARP ZSU – 2003)].
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%8D%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%83%D0%BC.
Paul Sitter USPA Instructor/Examiner, former AFF Course Director, former member of the Safety and Training Committee of the BOD Parachutist – www.skydive.ru.
Team Aeon – the future of skydiving? http://www.onthelineskydiving.com/news.html.
Victory in the Air is Forged on the Ground. Krasnaya Zvezda, August 1, 2007. [Pobeda v vozduhe kuetsya na zemle]. Krasnaya Zvezda, 1 avgusta 2007 goda. http://www.avia.ru/press/10551/.
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.
