Методичні положення обґрунтування складу організаційних структур

Олексій  Загорка; Сергій  Поліщук; Ірина  Загорка; Наталія  Фреган

doi:10.33099/2311-7249/2024-49-1-5-15

Автор(и)

Олексій Загорка Національний університет оборони України, Україна https://orcid.org/0000-0003-1131-0904
Сергій Поліщук Національний університет оборони України, Україна http://orcid.org/0000-0001-9050-6918
Ірина Загорка Національний університет оборони України, Україна https://orcid.org/0000-0002-0693-1434
Наталія Фреган Національний університет оборони України, Україна https://orcid.org/0000-0003-4844-3540

DOI:

https://doi.org/10.33099/2311-7249/2024-49-1-5-15

Ключові слова:

організаційна структура, склад, планування експериментів, ефективність, вартість, метод таксономії

Анотація

Під час створення або розвитку організації ключовим аспектом є визначення її потрібного складу, тобто сукупності елементів, здатних виконати визначені завдання з максимальною ефективністю за раціонального використання ресурсів. Проте функціонування організації здійснюється в умовах невизначеності. Це ускладнює обґрунтування складу її організаційної структури. Метою статті є розроблення методичних положень обґрунтування складу організаційної структури окресленого типу на основі принципів системного аналізу для виконання завдань за призначенням. Під час проведення дослідження застосовано: метод безпосереднього оцінювання – для визначення експертами ступеня взаємозв’язку згрупованих за визначеними ознаками завдань під час визначення необхідних типів підрозділів (елементів) організаційної структури; метод аналізу ієрархій – для оцінювання важливості завдань, які повинні виконуватися організацією; метод планування експерименту – для формування варіантів складу підрозділів-виконавців завдань; експертний метод ранжирування – для оцінювання важливості показників, що характеризують створення і функціонування організації; метод таксономії – для визначення раціонального варіанта складу організаційної структури. Застосування зазначених методів дало змогу забезпечити визначення складу організаційної структури відповідно до цілей діяльності організації та завдань, що мають виконуватися для їх досягнення, а також необхідних типів підрозділів (елементів) організаційної структури із врахуванням ступеня взаємозв’язку згрупованих завдань. Науковою новизною розроблених методичних положень є сумісне застосування методів планування експериментів і таксономії, що дає можливість визначити збалансований склад підрозділів за ефективністю і вартістю для виконання завдань організації. Особливістю розроблених методичних положень є комплексне застосування вказаних вище методів, що дасть змогу досягнути поставлену мету, яка визначає теоретичну значущість розроблених методичних положень. Розроблені у статті методичні положення можуть використовуватися органами державного і військового управління для обґрунтування збалансованого складу організаційних структур, що створюються або удосконалюються, за ефективністю і часом виконання завдань підрозділами та витратами на їх створення і застосування. Це визначає практичну значущість розроблених методичних положень. Застосування означених положень показано на прикладі.

Біографії авторів

Олексій Загорка , Національний університет оборони України

доктор військових наук, професор

Сергій Поліщук , Національний університет оборони України

кандидат військових наук

Посилання

Герасимов Б. М., Оксіюк О. Г., Шворов С. А. Проектування та застосування експертно-навчальних систем : Монографія. Київ: вид-во Європ. Ун-ту, 2008. 263 с.

Городнов В. П., Фык О. В. Математическое моделирование, оценка эффективности и синтез организационных структур предприятий. Харків: вид-во НУА, 2005. 192 с.

Pluta W. Multivariate Comparative Analysis in Economic Research: Taxonomic and Factor Analysis Methods (in Polish). Warsaw: PWE, 1977. 150 p.

Мильнер Б. З. Теория организации: Учебник. Москва : ИНФРА, 2003. 558 с.

Daft R. L. Organization Theory and Design. 13th ed. Boston: Cengage, 2021. 688 p.

Монастирський Г. Л. Теорія організації: підручник. 2-е вид. Тернопіль: ЗУНУ, 2020. 329 с.

Jones G. R. Organizational Theory, Design, and Change. 7th ed. Upper Saddle River: Pearson Education Limited, 2013. 512 p.

Венцель Е. С. Исследование операций. Москва : Сов. Радио, 1972. 552 с.

Цвиркун А. Д. Структура сложных систем. Москва : Сов. Радио, 1975. 200 с.

Николаев В. И., Брук В. М. Системотехника: методы и приложения. Ленинград: Машиностроение, 1985. 199 с.

Бешелев С. Д., Гурвич Ф. Г. Математико-статистические методы експертних оценок. Москва : Статистика, 1974. 160 с.

Saaty Th. L., Kearns K. P. Analytical Planning: The Organization of System. Oxford: Elsevier: 2014. 216 с.

Самохвалов Ю. Я., Науменко Е. М. Экспертное оценивание. Методический аспект. Київ: Видавництво ДУІКТ, 2007. 263 с.

Барабащук В. И., Креденцер Б. П., Мирошниченко В. И. Планирование эксперимента в технике, под. ред.. Б.П. Креденцера. Київ: Техніка, 1984. 200 с.

Ашмарин И. П., Васильев Н. Н., Амбросов В. А. Быстрые методы статистической обработки и планирования экспериментов. Ленинград : Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. 79 с.

Бродский В. З. и др. Таблицы планов эксперимента для факторних и полиномиальных моделей: Справочное изд. Москва : Металлургия, 1982. 350 с.

Загорка О. М., Мосов С. П., Сбітнєв А. І., Стужук П. І. Елементи дослідження складних систем військового призначення. Київ: НАОУ, 2005. 100 с.

Денисов А. А., Колесников Д. Н. Теория больших систем управления: Учебное пособие для вузов. Ленинград : Энергоиздат, 1982. 288 с.