Вибір і обгрунтування структури системи тропосферного зв’язку спеціального призначення з урахуванням застосування інноваційних технологій
DOI:
https://doi.org/10.33099/2311-7249/2022-45-3-75-82Ключові слова:
електронна комунікаційна мережа, радіозв’язок, тропосферний зв’язок, станції тропосферного зв’язку, лінії тропосферного зв’язку, супутниковий зв’язок, комбіновані станціїАнотація
В складі електронної комунікаційної мережі ЗС України розглядається один із найважливіших її елементів – лінія електронних комунікаційних мереж (лінія зв’язку). За допомогою технічних засобів систем тропосферного, радіорелейного, радіо, проводового, оптичного чи інших електромагнітних систем, середовища розповсюдження електромагнітних сигналів створюється лінія зв’язку між технічними засобами електронних комунікацій, та/або кінцевим обладнанням. Тропосферний зв’язок, як один із родів зв’язку, має низку унікальних властивостей, які забезпечують йому належне застосування у військових системах управління.
Проведений аналіз основних публікацій та досліджень в області розвитку тропосферного зв’язку показав, що на даний час існує ряд статей та матеріалів стосовно застосування тропосферного зв’язку в ЗС України, але не існує узагальнених робіт, які б характеризували місце, стан та обгрунтовували структуру системи тропосферного зв’язку в електронній комунікаційній мережі ЗС України з точки зору використання сучасних цифрових технологій та нових методів забезпечення тропосферного зв’язку. Тому в статті проводиться аналіз сучасного стану, укомплектованості засобами, їх технічні характеристики та принципи побудови тропосферного зв’язку.
За результатами аналізу систем тропосферного зв’язку визначаються шляхи і напрямки, обгрунтовується її структура та робиться висновок, що тропосферний зв’язок, як складова електронної комунікаційної мережі ЗС України в майбутньому залишатиметься невід’ємною частиною глобальної інформаційної інфраструктури і буде розвиватись на базі комбінованих станцій, здатних працювати в тропосферному, супутниковому, або радіорелейному режимах в залежності від поставлених бойових завдань на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях з використанням нових та інноваційних технологій.
Посилання
Закон України від 16.12.2020 року №1089-IХ “Про електронні комунікації”. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-IX#Text.
Концепція побудови Електронної комунікаційної мережі Збройних Сил України затверджена Головнокомандувачем ЗС України від 2021р.
ВКП 6-00(01).01 Доктрина “Зв’язок та інформаційні системи” затверджена Головнокомандувачем ЗС України від 01.07.2020.
ВСТ 01.112.001-2006 Військовий зв’язок. Терміни та визначення.
Степаненко Є.О. Перспективи розвитку тропосферного зв’язку в інформаційно-телекомунікаційних системах спеціального призначення / Є.О. Степаненко, В.О. Димитраш, О.В. Димитраш, В.В. Кокошинський // НУОУ – К.: Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. – 2021 – № 3 (42) – С. 71 – 78.
Почерняєв В.М. Стан і напрямки розвитку мобільних цифрових тропосферних систем зв’язку / В.М. Почерняєв, В.С. Повхліб // ОНАЗ, Київський коледж зв’язку – К.: Системи озброєння і військова техніка. – 2018 – № 2(54) – С. 51 – 60.
Ільченко М.Є. Напрямки створення тропосферних станцій нового покоління. / М.Є. Ільченко, Т.Н. Наритник, В.І. Слюсар // – К.: Цифрові технології. – 2014 – №16 – С. 8-18.
Масесов М. О. Перспективи застосування цифрового діаграмоутворення у станціях тропосферного зв’язку спеціального призначення / М. О. Масесов, І. Ю. Субач, Д. М. Руденко, О. В. Станович. // Збірник наукових праць ВІТІ ДУТ. – 2014. – №1. – С. 43–48.
Чандра Бхардвадж Шарат Характеристика та оцінка продуктивності типового каналу тропорозсіювачів / Шарат Чандра Бхардвадж, Ейша Мадхвал, Б. С. Джассал // 2015 Друга міжнародна конференція з прогресу в обчислювальній техніці та комунікаційній техніці (ICACCE) – 2015, IEEE, Дехрадун, Індія. – С. 228-233. https://doi.org/10.1109/ICACCE.2015.115.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.