Застосування методів теорії ігор при оптимізації просторової структури системи розвідки повітряного противника
DOI:
https://doi.org/10.33099/2311-7249/2022-43-1-5-12Ключові слова:
повітряний противник, система розвідки, просторова структура, методи теорії ігорАнотація
Під час підготовки та ведення бойових дій повітряний противник шляхом вибору напрямків завдання ударів по об’єктах і військах буде намагатися мінімізувати імовірність ураження засобів повітряного нападу, а протилежна сторона максимізувати цю імовірність, зокрема шляхом побудови раціональної системи розвідки повітряного противника.
Побудова системи розвідки повітряного противника здійснюється в умовах невизначеності напрямків завдання ударів засобами повітряного нападу по об’єктах і військах, а також висот їх застосування. Якщо висоти застосування засобів повітряного нападу можуть бути визначені на основі досвіду минулих війн і збройних конфліктів, то для урахування невизначеності напрямків ударів доцільно використовувати методи, які дозволяють ураховувати таку невизначеність.
У статті наведена методика оптимізації просторової структури системи розвідки повітряного противника на підставі використання ігрових методів, що дозволяє ураховувати невизначеність напрямків завдання його ударів. За математичну модель оптимізації просторової структури прийнята антагоністична матрична гра з нульовою сумою. Стратегіями радіотехнічних військ є варіанти просторової структури системи розвідки, стратегіями повітряного противника – можливі напрямки завдання його ударів.
При створені матриці гри визначаються імовірності ураження повітряної цілі, які визначаються із урахуванням імовірності її виявлення системою розвідки та імовірності своєчасної видачі інформації активним засобам протиповітряної оборони. Якщо у матриці гри відсутня сідлова точка, то рішення гри пропонується здійснювати методом ітерацій.
За результатами рішення гри визначаються частоти застосування стратегій протилежними сторонами. Максимальна частота застосування стратегії радіотехнічних військ відповідає раціональному варіанту просторової структури системи розвідки повітряного противника. Максимальна частота застосування стратегії повітряного противника визначає найбільш ймовірний напрямок завдання його удару по об’єктах і військах.
Застосування розробленої методики показано на прикладі оптимізації просторової структури системи розвідки повітряного противника.
Методика може використовуватися при створенні радіотехнічними військами системи розвідки повітряного противника.
Посилання
Городнов В.П. Моделювання бойових дій військ (сил) протиповітряної оборони та інформаційне забезпечення процесів управління ними (теорія, практика, історія розвитку): Монографія / Городнов В.П., Дробаха Г.А., Єрмошин М.О., Смірнов Є.Б. – Харків: ХВУ, 2004. – 410 с.
Романченко І.С. Теорія і практика боротьби з малорозмірними низьколітними цілями (оцінка можливостей, тенденції розвитку засобів протиповітряної оборони): монографія / І.С. Романченко, О.М. Загорка, С.Г. Бутенко, О.В. Дейнега. –Житомир: “Полісся”, 2011. – 344 с.
Ярош С.П. Теоретичні основи побудови та застосування розвідувально-управляючих інформаційних систем протиповітряної оборони: монографія / С. Ярош; за заг. ред. І.О. Кириченка. – Х.: ХУПС, 2012. – 512 с.
Загорка О.М., Поліщук С.В., Загорка І.О. Методика визначення раціональної просторової структури системи радіолокаційної розвідки повітряного противника / Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. – 2021. – №1(40). – С. 5-12.
Венцель Е.С. Исследование операций. – М.: Советское радио, 1972. – 551 с.
Дрешер М. Стратегические игры:теория и приложения: пер. с англ. – М.: Советское радио, 1964. – 352 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.
