МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ АВТОМАТИЗОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ВІЙСЬКАМИ В АСУВ ТИПУ С4ISR
DOI:
https://doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-47-54Ключові слова:
теорії управління, автоматизована система управління військами, об’єкт управління, математична модель, цикл управління військами, засоби автоматизованого управління, С4ISRАнотація
Статтю присвячено розробленню математичної моделі автоматизованого управління військами в АСУВ типу С4ISR з використанням основних положень теорії управління.
Відповідно до курсу на євроатлантичну інтеграцію України низкою державних документів визначено одним із пріоритетних завдань оборонної реформи створення єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України (ЄАСУ ЗС України) як основи системи управління силами оборони держави, з огляду на проєктні рішення С4ISR та стандарти країн – членів НАТО. Але, незважаючи на це, її стан, з деяких причин, не відповідає вимогам, які до неї висуваються.
Однією з причин є недосконалість існуючого методичного апарату, який використовується для моделювання процесу управління військами. Перш за все, це стосується відсутності у його складі єдиної математичної моделі автоматизованого управління в АСУВ типу С4ISR, що безпосередньо впливає на вироблення та дотримання єдиної ідеології обґрунтування вимог до неї.
Для досягнення мети статті її авторами представлено АСУВ типу С4ISR як кібернетичну систему, яка забезпечує автоматизоване управління військами на основі визначених принципів управління, ознак класифікації та базових функцій, притаманних даним системам в країнах – членах НАТО.
Відповідно до цього була розроблена математична модель процесу автоматизованого управління військами в АСУВ типу С4ISR, яка враховує послідовність виконання циклу управління та дозволяє дослідити вплив кожного із засобів автоматизованого управління на здійснення процесу управління військами з урахуванням даних про отримане завдання, склад та характер дій противника.
З метою забезпечення єдиної ідеології модель має стати аналітичною та імітаційною основою розвитку теорії щодо обґрунтування вимог до перспективної АСУВ, що є перспективним напрямом подальших досліджень.
Посилання
Макаренко С. И., Иванов М. С. Сетецентрическая война – принципы, технологии, примеры и перспективы: моногр. Санкт-Петербург: Наукоёмкие технологии, 2018. 898 с.
Попов И. М., Хамзатов М. М. Война будущего: концептуальные основы и практические выводы. Очерки стратегической мысли. Москва: Кучково поле, 2016. 832 с.
Паршин С., Кожанов Ю. Концепции сетецентрического боевого управления ВС США, Великобритании и ОВС НАТО. Общее и различия // Зарубежное военное обозрение. 2010. № 4. С. 7–18.
Україна. Президент (2014–2019; П. О. Порошенко). Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року “Про Стратегічний оборонний бюлетень Україниˮ: Указ Президента України від 06.06.2016 № 240/2016. Київ: АПУ, 2016. 61 с.
Концепція відомчих програм створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройних Сил України, єдиної інформаційної системи управління оборонними ресурсами та інформаційної інфраструктури до 2020 року: затв. Міністром оборони України 12.05.2018. Київ. 2018. 13 с.
Гусак Ю. А., Кірсанов С. О., Островський С. М. Математична модель процесу управління військами у просторі станів // Зб. наук. пр. ЦНДІ ЗС України. 2021. № 1 (96). С.18–30.
Кондратьев А. Е. Общая характеристика сетевых архитектур, применяемых при реализации перспективных сетецентрических концепций ведущих зарубежных стран // Военная мысль. 2008. № 12. С. 63–74.
Кірсанов С. О., Азаревич В. О., Манько О. О. Один із поглядів на зміст та послідовність проведення досліджень щодо обґрунтування оперативно-тактичних вимог до складової єдиної автоматизованої системи управління Збройних Сил України // Зб. наук. пр. ЦНДІ ЗС України. 2011. № 3 (57). С. 221–236.
Островський С. М. Обґрунтування вимог до системи управління оперативного угруповання військ: дис. … канд. військ. наук: 20.02.12 / Островський Сергій Миколайович. Київ. 2019. 187 с.
Кірсанов С. О., Островський С. Методичний підхід до оцінювання рівня автоматизації роботи органів управління // Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. 2018. № 3 (33). С. 77–80.
Звіт про результати досліджень в ході стратегічного командно-штабного навчання з органами військового управління, військами (силами) ЗС України, іншими складовими сил оборони України “Козацька воля – 2018” (в період з 25 по 29 вер. 2018 р.). Київ: ЦНДІ ЗС України, 2018. 107 с.
Ткачук П. П., Бударецький Ю. І., Щавінський Ю. В., Прокопенко В. В. Вплив засобів автоматизації управління підрозділами і вогнем артилерії на ефективність її застосування // Військово-технічний збірник. 2015. № 12. С. 75–82.
Огарков Н.В. Советская Военная Энциклопедия. В 8 т. / пред. гл. ред. комиссии Н. В. Огарков. Москва: Воениздат, 1976–1980. С. 203–204.
Алтухов П.К Основы теории управления войсками / под ред. П. К. Алтухова. Москва: Воениздат, 1984. 221 с.
Рябчук В.Д. Автоматизация управления войсками / под ред. засл. деятеля науки РСФСР, докт. воен. наук, профессора, генерал-майора В. Д. Рябчука. Москва: Военное изд-во, 1984. С. 39–40.
Тараканов К. В., Овчаров Л. А., Тырышкин А. Н. Аналитические методы исследования систем. Москва: Советское радио, 1974. 240 с.
Советская Военная Энциклопедия. В 8 т. / пред. гл. ред. комиссии А. А. Гречко. Москва: Воениздат, 1976. Т. 1. А – Бюро. С. 81.
Красовский А.А. Справочник по теории автоматического управления / под ред. А. А. Красовского. Москва: Ордена трудового Красного Знамени изд-во “Наука”.
Сулин Л.И Автоматизированные системы управления войсками и автоматизированные системы связи / под ред. Л. И. Сулина. Москва: Военное изд-во, 1991. 408 с.
Сидорин А. Н., Прищепов В. М., Акуленко В. П. Вооружённые силы США в XXI веке: военно-теоретический труд. Москва: Кучково поле; Военная книга, 2013. 800 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Версії
- 2021-06-09 (2)
- 2021-05-28 (1)
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.