ВАРІАНТ СТРУКТУРИ СИСТЕМИ АВТОМАТИЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ПЛАТФОРМИ АНТЕННОГО ПОЛЯ РУХОМОГО ОБ’ЄКТУ
DOI:
https://doi.org/10.33099/2311-7249/2020-39-3-23-32Ключові слова:
система автоматичної стабілізації, антенне поле, система координат, виконавчий пристрій, платформа, швидкість, прискорення, точністьАнотація
В статті запропоновано варіант побудови цифрової системи автоматичної стабілізації платформи антенного поля розташованої на рухомому об’єкті (транспортному засобі) та розглянуто структурні схеми каналів управління. Обґрунтовано вибір виконавчих пристроїв для забезпечення параметрів швидкодії та точності системи. Визначено умови використання, обмеження та вихідні дані необхідні для синтезу системи автоматичної стабілізації та висвітлено принципи обчислення системою координат положення платформи антенного поля в просторі.
Передумовами застосування платформи зі стабілізацією на рухомому об’єкті є необхідність забезпечення максимально ефективного використання засобів зв’язку (антенних систем) в складній електромагнітній обстановці та зменшення часу розгортання (згортання) і налаштування засобів радіо- та супутникового зв’язку в оперативно-тактичній та тактичній ланках управління.
Система автоматичної стабілізації платформи антенного поля забезпечить оптимальні умови функціонування антенних систем радіоелектронних засобів компактного угруповання, які входять до складу антенного поля. Під оптимальними умовами слід розуміти – вертикальне розміщення всенаправлених антен, можливість зміни положення направлених антен в азимутальній площині та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів. Числове значення відхилення платформи від необхідних кутових положень опорної системи координат може бути визначено акселерометрами або іншими пристроями, які вимірюють лінійні прискорення об’єкту у заданій площині.
Стабілізацію платформи запропоновано здійснювати за двома каналами (для кожної з осей). Кутове положення стабілізуємої платформи в просторі задане в опорній системі координат. Опорна система координат не пов’язана з рухомим об’єктом (транспортним засобом), що рухається (рухома система координат). В якості опорної системи координат запропоновано використати інерціальну систему координат, тобто нерухому відносно горизонту.
Запропонована автоматична система – універсальна, з можливістю адаптації під ходові та габаритні властивості рухомого об’єкту. Адаптивність забезпечується наявністю в контурі управління системи автоматичної стабілізації ланцюгів, параметри передаточних функцій яких заздалегідь розраховані під тактико-технічні характеристики рухомого об’єкту.
Посилання
1. Kuzavkov V.V., Zarubenko A.O. Variant budovy systemy stabilizaciji antennogho polja na transportnomu zasobiv. Naukovyj zhurnal// Informacijna bezpeka: Severodoneck, Vyp. 3(31), 4(32), 2018 – s. 81-86.
2. Sputnikovaya svyaz i veschanie/ Pod red. L.Ya. Kantora // Spravochnik. - 2 izd., peredrab. i dop. - M.Radio i svyaz - 1988.
3. Borodich S.V.EMS nazemnyih i kosmicheskih radiosluzhb// M: Radio i svyaz, - 1990.Odessa: UGAS, 1996. – s. 30–63.
4. Ka-revolyutsiya v sputnikovom ShPD //Zhurnal "Tehnologii i sredstva svyazi" #2, 2011, s.64-70.
5. Zaytsev G.F. Kombinirovannyie sledyaschie sistemyi. – K.: TehnIka, 1978.
6. G.F.Zaytsev, V.K.Steklov, O.I.BrItskiy. TeorIya avtomatichnogo upravlInnya. – K.: TehnIka, 2002.
7. Osmolovskiy P.F. Kombinirovannyie izmeritelnyie sledyaschie sistemyi // Pod red. V.S. Kulebakina i B.N. Petrova. – M.: Nauka, 1964.
8. Aleksandrov E.E. Optimizatsiya mnogokanalnyih sistem upravleniya / E.E. Aleksandrov, Yu.T. Kostenko, B.I. Kuznetsov. – Harkov: Osnova, 1996.
9. Kuhtenko A.I. Problema invariantnosti v avtomatike / A.I. Kuhtenko. – K.: Gos. izd-vo tehn. lit-ryiUSSR, 1963.
10. E.S. Bleyz, Yu.N. Semenov, B.K. Chemodanov. Dinamika elektromashinnyih sledyaschih sistem /. – M.: Energiya, 1967.
11. Osmolovskiy P.F. Iteratsionnyie mnogokanalnyie sistemyi avtomaticheskogo upravleniya. – M.: Sov. radio, 1969.
12. Meerov M.V. Sintez struktur sistem avtomaticheskogo regulirovaniya vyisokoy tochnosti. – M.: Nauka. Gl. red. fiz.-mat. lit-ryi, 1967.
13. Зарубенко А.О. Metodyka ocinky elektromaghnitnoji sumisnosti zasobiv radiozv'jazku za kryterijem dopustymoji shyryny smugh blokuvannja vzajemnymy zavadamy. Naukovyj zhurnal// Zbirnyk naukovykh pracj//VITI Vyp.4, 2018 – s.45-53.
14. Кузавков В.В., Зарубенко А.О. Metodyka obchyslennja koordynat platformy systemy avtomatychnoji stabilizaciji antennogho polja rukhomogho ob'jektu// DNDI MVS Naukovyj zbirnyk «Suchasna specialjna tekhnika» #2 (57) 2019, s. 40-50.
15. Zarubenko A.O. Variant budovy systemy stabilizaciji antennogho polja na transportnomu zasobiv// Zbirnyk tez dopovidej naukovo-praktychnoji konferenciji «Zastosuvannja Sukhoputnykh vijsjk Zbrojnykh Syl Ukrajiny u konfliktakh suchasnosti»/ NA SV 2018/ m.Ljviv/ Tezy stor. 115
16. Zarubenko A.O. Analiz ekspluatacijnykh kharakterystyk transportnykh zasobiv vijsjkovogho pryznachennja dlja syntezu avtomatychnoji systemy stabilizaciji antennogho polja// Zbirnyk naukovykh pracj KhI naukovo-praktychna konferencija «Priorytetni naprjamky rozvytku telek. system»/ VITI 2018/ m.Kyjiv/ Tezy stor.107-108.
17. Kuzavkov V.V., Zarubenko A.O. Ocinka vitrovogho navantazhennja na antennu konstrukciju // Kyjiv: Zbirnyk naukovykh pracj/ Naukovo-doslidnyj instytut GhUR MOU Vyp. 44, 2017, s. 94-101.
18. Zarubenko A.O. Modelj rozrakhunku vplyvu povitrjanykh mas na antennu systemu// Zbirnyk naukovykh pracj/ CNDI OVT ZSU: Kyjiv, Vyp. 4 (36), 2019.
19. Kuzavkov V.V., Zarubenko A.O. Ocinka mozhlyvosti zminy konstruktyvu vstanovlennja ta nalashtuvannja anten suputnykovogho zv'jazku// Zbirnyk naukovykh pracj/Tekhnoghenno-ekologhichna bezpeka ta cyviljnyj zakhyst: Kyjiv, DU IGhNS NAN Ukrajiny, Vyp. 1(7), 2017, stor. 69-74.
20. Besekerskiy V.A., Fabrikant E.A. Dinamicheskiy sintez sistem giroskopicheskoy stabilizatsii. Leningrad. Sudostroenie, 1968.
21. Inertsialnyie sistemyi upravleniya. Pod red. D. Pittmana. M. Voenizdat, 1964.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.
