ЩОДО ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО АСПЕКТУ ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.33099/2311-7249/2014-0-1(19)-122-125Ключові слова:
Стратегія національної безпеки України, загроза, небезпека, ризик, виклик.Анотація
Аспектом фундаментальної ваги слід вважати питання щодо впровадження єдиної термінології в нормативних і керівних документах держави. Адже без вирішення цієї задачі “неможливе системне вдосконалення законодавства з питань національної безпеки за рахунок взаємоузгодження законодавчих актів з питань національної безпеки, усунення наявних протиріч і прогалин”, як того вимагає діюча редакція Стратегії національної безпеки України.
В статті увага авторів зосереджена на розгляді таких політологічних термінів як національний інтерес, загроза, небезпека, виклик і ризик. Список термінів такого роду є сьогодні неузгодженим від документу до документу і помітно строкатим. Окрім того зустрічаємо такі терміни, що є незрозумілими за смислом. Нормативні документи держави пістрявлять некоректно сформульованими термінами, такими як “стратегічні національні інтереси”, “загрози національній безпеці”, “загрози національним інтересам”, “пріоритети національних інтересів” тощо.
Автори вважають доцільним узаконення і подальше використання в нормативних і усіх інших документах політологічних категорій загроза, небезпека, ризик і виклик, замінивши ними строкату множину вище згаданих політологічних категорій. При визначенні запропонованих категорій автори спирались на західну термінологічну практику, зразки якої надає політична наука ліберально-демократичної державності.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.
