Формалізація відкритої галузі знань розподіленої системи управління
DOI:
https://doi.org/10.33099/2311-7249/2019-34-1-64-68Ключові слова:
система управління, когнітивна карта, формалізація, не монотонність, інтерактивна інтелектуальна система реального часу, квазіаксіомотична теоріяАнотація
При управлінні процесами в різних галузях, особливо в інформаційній сфері, досить часто виникає потреба в прийнятті рішення в слабко структурованих динамічних ситуаціях, коли параметри (значення змінних), закони та закономірності розвитку ситуації описуються не кількісно, а якісно. При цьому виникає унікальна ситуація, коли зміни її структури дуже важко передбачити. Тому в статті розглядаються питання використання експертами та аналітиками власного досвіду та інтуїції. В таких ситуаціях застосовується суб’єктивна модель, яка називається когнітивною картою.
Метою даної статті є аналіз розроблення та використання відкритої інтерактивної інтелектуальної системи реального часу з неповною інформацією. Ця система повинна містити засоби добування нових знань з даних, що поступають в неї. Формальна модель цієї системи повинна містити засоби для бази знань, що постійно змінюється, та правил виведення, по яких робляться припущення.
Автори розглядають підхід щодо розроблення та використання концепції побудови аргументаційної системи підтримки прийняття рішень в конфліктних ситуаціях.
Використання зазначеної концепції спрямована на виявлення індивідуально значимих чинників, норм, переваг, аргументів, альтернатив і стратегій вибору.Посилання
1. Taran T.A. Analyzes and Models of Cognitive Conflicts // Proceedings of the International Conference “Cognitive Analysis and Management of Situation Development”. V. 2. / Taran, T.A. - M .: IPU RAS, 2002. S. 96-119.
2. Brewka S. Logical approach to artificial intelligence: From classical logic to logical programming. M., 1990.Ch. four; Brewka S, DixJ., Konolige K. Nonmonotonic Reasoning: An Overview. Stanford, 1995.
3. Bidoy N., Hull R. (1989) "Minimalism, justification and non-monotony in deductive databases", Journal of Computer and System Sciences 38: 290-325.
4. Bruck G. (1991). Nonmonotonic reasoning: logical foundations of common sense. Cambridge University Press.
5. Bruck G., Dix J., Konolidzh K. (1997). Nonmonotonic Reasoning - Review. CSLI Publications, Stanford.
6. M. Cadoli, M. Schaerf (1993) “An overview of the difficulty ends for non-monotonic logics” Logical Programming Journal 17: 127-60.
7. Donini F.M., Lenzerini M., Nardi D., Pyrri F., Schäerf M. (1990) “Nonmonotonic Reasoning,” Artificial Intelligence Review 4: 163-210.
8. ML Ginsberg, ed. (1987)Readings in Non-Monotonic Reasoning. Los Alts CA: Morgan Cofman.
9. Horty J.F., 2001, “Nonmonotonic Logic”, in Goble, Lou, editor, Blackwell's Philosophical Logic Reference Book. Blackwell
10. McDermott, Doyl J. Non-monotonic logic I // Artificial Intelligence. 1980. V. 13. R. 14 - 72.
11. Pospelov D.A. Situational management: theory and practice / Pospelov DA - M .: Nauka, 1986. - 288 p.
12. Pospelov DA Principles of situational management // Izv.Academy ofSciences of theUSSR. Technical cybernetics. - 1971. - № 2. - p. 10-17.
13. Klykov Yu.I. Situational management of large systems / Klykov Yu.I. - M .: Energy, 1974. - 134 p.
14. Pospelov D.A. Situational management. Theory and Practice / Pospelov DA- M .: Science, 1986. - 288 p.
15. Osipov G.S. Semiotic Modeling: An Overview // In [4], pp. 51-72.
16. Finn V.K. Artificial Intelligence: Methodology, Applications, Philosophy = Artificial intelligence: methodology, applications, philosophy / scientific. ed. M.A. Mikheenkov. M .: KRASAND, 2011. 447 c.
17. Finn V.K. Plausible reasoning in intelligent systems such as DSM. Results of science and technology. Computer science. V. 15. M: 1991. pp.54-101.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.
