Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень для Міністерства оборони України в системі кризового реагування
DOI:
https://doi.org/10.33099/2311-7249/2026-55-1-167-178Ключові слова:
система підтримки прийняття рішень, інформаційна підтримка, кризове реагування, ситуаційний центр, інформаційна технологія підтримки прийняття рішень, штучний інтелект, міжвідомча взаємодія, надійність інформаціїАнотація
Метою статті є розроблення структурної схеми інформаційної технології підтримки прийняття рішень для Міністерства оборони України в системі кризового реагування на основі аналізу теоретико-методологічних засад побудови інтегрованих систем інформаційної підтримки управлінських рішень у сфері оборони України та країн членів НАТО для забезпечення ефективного реагування на кризові ситуації в умовах сучасних безпекових викликів.
Методи досліджень. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс методів наукового пізнання: системний аналіз – для дослідження структури та взаємозв'язків компонентів системи інформаційної підтримки; порівняльний аналіз – для зіставлення вітчизняного та міжнародного досвіду впровадження систем підтримки прийняття рішень; метод експертних оцінок – для визначення вагових коефіцієнтів у математичних моделях; математичне моделювання – для формалізації процесів оцінювання надійності інформації та готовності системи.
Отримані результати дослідження. Здійснено аналіз основних нормативно-правових, інституційних і технологічних чинників, що визначають сучасний стан і перспективи розвитку таких систем. Визначено основні невідповідності між наявними практиками інформаційної підтримки та вимогами до сучасних систем підтримки прийняття рішень у сфері оборони. Наведено матрицю невідповідностей і окреслено шляхи вдосконалення інституційної архітектури, нормативної бази та технологічної модернізації. Запропоновано дві математичні моделі: інтегрований індекс надійності стосовно оцінювання достовірності інформації та індекс готовності системи для кількісної оцінки ступеня наближення поточної системи інформаційної підтримки до цільового стану. Показано важливість інтеграції штучного інтелекту та ситуаційних центрів як базових елементів інформаційної підтримки управлінських рішень в умовах гібридних загроз. Наведено структурну схему інформаційної технології підтримки прийняття рішень для Міністерства оборони України в системі кризового реагування.
Наукова новизна полягає у розробленні структурованого підходу до ідентифікації організаційних і технологічних розривів у системах підтримки прийняття рішень через впровадження спеціалізованої матриці невідповідностей. Уточнено та формалізовано нові кількісні показники (індекси), які дають змогу об’єктивно оцінювати як надійність вхідної інформації, так і рівень зрілості всієї системи інформаційної підтримки в умовах гібридних загроз.
Теоретичне та практичне значення. Отримані результати створюють концептуальну основу для модернізації ситуаційних центрів та проєктування систем підтримки прийняття рішень нового покоління. Впровадження запропонованих методичних підходів сприятиме підвищенню точності, швидкості та узгодженості управлінських рішень у кризових ситуаціях, що є критично важливим для забезпечення національної безпеки України.
Посилання
Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 10.04.2026).
Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 №2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text (дата звернення: 10.04.2026).
Про оборону України : Закон України від 06.12.1991 № 1932-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text (дата звернення: 10.04.2026).
Питання мережі ситуаційних центрів : Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 705. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/705-2023-%D0%BF#Text (дата звернення: 10.04.2026).
Павліковський А., Свєшніков С., Бочарніков В. Ситуаційний центр стратегічного аналізу: аналітичні задачі і організаційні проблеми. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ. 2025. Т. 2. С. 81–88. DOI: https://doi.org/10.33099/2304-2745/2024-3-83/81-88.
Гудима О. П. Удосконалення математичної моделі прогнозування та виявлення кризових ситуацій. Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. 2021. № 1(42). С. 126–130. DOI: https://doi.org/10.30748/nitps.2021.42.16.
Гудима О. П. Підхід до формування базової структури типового ситуаційного центру. Débats scientifiques et orientations prospectives du développement scientifique. 2022. URL: https://doi.org/10.36074/logos-08.07.2022.028.
Живило Є. О. Ситуаційний центр Міністерства оборони України – модель завчасного виявлення та аналізу кризових ситуацій сектору безпеки держави. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2023. № 1. С. 56–60. DOI: https://doi.org/10.26565/1684-8489-2022-1-02.
Машталір В.В., Гудима О.П. Концептуальний підхід до формування моделі організаційної структури Ситуаційного центру Міністерства оборони України. Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. 2023. № 2(47). С. 31–40. DOI: https://doi.org/10.33099/2311-7249/2023-47-2-31-40.
Пристайко В. В. Ситуаційні центри як ключовий інституційний механізм державного антикризового управління: зарубіжний досвід. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2019. Т. 30(69). №3. DOI: https://doi.org/10.32838/2663-6468/2019.3/24.
Руснак Ю. І., Стужук Ю. В. Стратегічне інформаційне управління в системі безпеки та оборони: інтеграція та оптимізація. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки. 2024. Т. 94. № 1. С. 86–96. DOI: https://doi.org/10.32453/3.v94i1.1584.
Delen D. Decision Support and Business Intelligence Systems. 9th ed. Upper Saddle River, NJ : Pearson Education, 2010. 696 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Євген Іванович Шерстюк

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.