Аналіз методів підвищення живучості телекомунікаційних мереж
DOI:
https://doi.org/10.33099/2311-7249/2021-41-2-5-10Ключові слова:
аналіз методів підвищення живучості, живучість системи зв’язку, радіорелейний та тропосферний зв’язокАнотація
Розвиток телекомунікаційних технологій, в тому числі й радіорелейних та тропосферних, актуалізує проблему підвищення стійкості мереж у зв’язку з постійним підвищенням вимог до якості їх функціонування. Особливої уваги на теперішній час, враховуючи досвід ООС, потребує необхідність вдосконалення методів упередження та нейтралізації негативних впливів на телекомунікаційні мережі, які в наш час постійно вдосконалюються та відбуваються в формах, яких раніше не існувало. Збільшується кількість випадків негативних впливів на телекомунікаційні мережі, які наносять шкоду не тільки фізичній структурі мережі, а й логічній, що, в свою чергу, вимагає розглядати питання оцінки підвищення живучості не тільки в аспекті структурної живучості, а й в аспекті продуктивності програмного управління різнорідним трафіком. Додатково необхідно приділити увагу безпеці функціонування з’єднань та передачі інформації по ним.
Метою даної статті є аналіз найбільш актуальних методів та методик забезпечення та підвищення необхідного рівня живучості та звуження кола наукових досліджень для подальшої оптимізації або пошуку більш вдалої комбінації методів чи створення вдосконаленої методики для підвищення ефективності у вирішенні проблем пов’язаних з забезпеченням необхідного рівня живучості телекомунікаційних мереж та систем.
При дослідженнях живучості можливо використовувати ряд різних теоретичних підходів і, таким чином, застосування різних методів аналізу: теоретико-ігрових, імовірнісних, детермінованих, графо-аналітичних. Імовірнісний і детермінований підходи є найбільш розробленими для технічних цілей, а тому є перспективними для вдосконалення та оптимізації.
Посилання
ДСТУ В3265–95 “Зв’язок військовий. Терміни та визначення”.
ВСТ 01.112.001-2006. “Військовий звязок. Терміни та визначення”.
Думітраш В., Бондаренко О., Думітраш О., Гетьман А. Аналіз напрямків розвитку систем радіозв’язку НАТО URL: https://www.ukrmilitary.com/2020/08/signal.html.
Величко В. В., Попков Г. В., Попков В. К.. Модели и методы повышения живучести современных систем связи — М.: Горячая линия-Телеком, 2017. — 270 с.
Додонов А.Г. Живучесть информационных систем / А.Г. Додонов, Д.В. Ландэ. – К.: Наук. думка, 2011. – 256 с.
Грищенко И. В. Метод повышения живучести инфокоммуникационной сети / И. В. Грищенко // Холодильна техніка і технологія. - Одеса, ННІХКтаЕ, 2013. - №6. (146). – С. 66–70.
Князева Н. О. Метод обеспечения живучести телекоммуникационной сети на основе перераспределения ресурсов сети [Текст] / Н. О. Князева, И. В. Грищенко, С. В. Шестопалов // Холодильная техника и технология. Одеса, ННІХКтаЕ, 2014. - №4. (150). – С. 65–71.
Масесов М.О., Бондаренко Л.О., Садиков О.І., Макарчук В.І. Методика оцінки стійкості системи військового зв’язку. Збірник наукових праць ВІТІ. – 2016. – 5 С. 94-102.
Воротніков В.В., Бойченко О.С., Гринєвич Є.О. Методика підвищення живучості інформаційно-комунікаційної мережі. Системи обробки інформації. — 2017. — № 5(151). С. 69-75.
Буроменский Н.Г. Живучесть системы военной связи: проблемы и пути решения. Вооружение и экономика. -2014 № 4 (29) С. 54-59.
Зацаринный А. А., Буроменский Н. Г., Гаранин А. И. Системы и средства информ., 23:2 (2013), 154–169.
Степаненко Є.О. Інтерв’ю інформагенству Укрінформ 27.04.2021 URL: https://armyinform.com.ua/2021/04/systemy-zvyazku-yaki-my-zakupovuyemo-suttyevo-krashhi-anizh-ti-yaki-rosiyany-vyroblyayut-u-sebe/.
##submission.downloads##
Опубліковано
Версії
- 2021-09-30 (2)
- 2021-09-30 (1)
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.