Аналіз основних загроз національній безпеці держав-сусідів України в умовах гібридної агресії Росії

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.33099/2311-7249/2021-41-2-53-58

Ключові слова:

гібридна агресія, національні інтереси, національна безпека держави, пропаганда, Російська Федерація, держави-сусіди, моніторинг інформаційного простору

Анотація

У статті розглянуто поняття та сутність загроз національній безпеці держав-сусідів України, спричинених гібридною агресією Російської Федерації. Проаналізовано нормативно-правові акти, які визначають можливі інформаційні загрози для України та держави-сусідів: Польщі, Словаччини, Румунії, Молдови, Угорщини, Білорусі. Основну увагу приділено реальним та потенційним загрозам національній безпеці держави в інформаційній сфері, а саме намаганню маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема шляхом поширення пропагандистських повідомлень, недостовірної, неповної або упередженої інформації. Розглянуто Стратегію національної безпеки Російської Федерації, яка визначає причини виникнення загроз національній безпеці держави.

На основі аналізу результатів моніторингу інформаційного простору визначено основну цільову аудиторію, обрану спецслужбами Російської Федерації для поширення пропагандистських повідомлень. При цьому враховано основні цілі пропаганди, яка поширювалася спецслужбами Російської Федерації під час проведення антитерористичної операції та поширюється в умовах проведення операції Об’єднаних сил з метою досягнення стратегічних цілей держави-агресора, а саме: дискредитації держави на міжнародній арені, підриву довіри до неї як до надійного економічного та політичного партнера; дискредитації військово-політичного керівництва держави, керівників органів державної влади усіх рівнів серед українського суспільства; дестабілізації внутрішньополітичної обстановки в державі; зниження морально-психологічного стану особового складу Збройних Сил України; інформаційної підтримки керівництва тимчасово окупованих територій, ватажків незаконно створених збройних формувань, терористичних організацій так званих “ДНР” та “ЛНР”; демонстрації військової могутності Російської Федерації.

За результатами проведеного аналізу задекларованих національних інтересів та загроз національній безпеці держав-сусідів України з’ясовано особливості конфронтації національних інтересів нашої держави: етнічне розмаїття суспільства, ескалація напруженості в зоні територіальних інтересів, агресія Російської Федерації.

Посилання

Горбулін В. П. Пріоритетність національних інтересів у світлі національної безпеки України / Горбулін В. П., Качинський А. В. // Стратегічна панорама. – 2005. – № 3. – С. 11–18.

Закон України “Про основні засади забезпечення кібербезпеки України” від 05.10.2017 № 2163-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text.

Грищук Р. В. Інформаційна та кібернетична безпека: роль та місце в умовах гібридної війни / Р.В. Грищук // Кібербезпека в Україні: правові та організаційні питання. URL:http://oduvs.edu.ua/wp-content/uploads/2017/01/Hryshchuk_R.V._Informatsiyna_ta_kibernetichna_bezpeka_rol-_ta_mistse_v_uslovyyakh_hibridnoyi_Viyny.pdf.

Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року “Про Стратегію воєнної безпеки України”: Указ Президента України від 25 березня 2021 року № 121/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/121/2021#n8.

Левченко О. В. Інформаційні загрози як різновид воєнних загроз державі / О. В. Левченко, Ю. І. Міхєєв // Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України. – 2018. – № 3(32). – С. 14–19.

Александров О. С. Нова стратегія національної безпеки Польщі – відповідь на європейські виклики та загрози сьогодення / О. С. Александров // Стратегічні пріоритети. – 2015. – № 1 (34). – С. 131–138.

Златін О. Зовнішня політика й національна безпека Румунії у контексті агресії Росії проти України / О. Златін // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – 2016. – Вип. 25. – С. 324–334.

Курас А. І. Національна безпека Білорусі: військово-політичні парадигми / А. І. Курас // наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. – 2015. – Вип. 2. – С. 184–196.

Новий український Закон про освіту: чому законотворчий процес має значення. Юридична газета online. URL: https://yur-gazeta.com/golovna/noviy-ukrayinskiy-zakon-pro-osvitu-chomu-zakonotvorchiy-proces-mae-znachennya.html.

Bezpečnostná stratégia Slovenskej Republiky 202. URL:

https://www.vlada.gov.sk/data/files/8048_bezpecnostna-strategia-sr-2021.pdf.

Новая Стратегия национальной безопасности Польши четко определяет угрозы. URL: https://www.polskieradio.pl/397/7839/Artykul/2515179/.

Котух Є. В. Основні підходи до забезпечення кібербезпеки: досвід країн вишеградської четвірки.

Проект Концепции национальной безопасности Республики Молдова. URL: http://iep.md/analytic/0362-Proekt-Koncepcii-nacionalnoj-bez.phtml.

Strategia naţională de apărare a ţării din 30 iunie 2020.

Указ Президента Республики Беларусь от 9.11.2010 № 575 “Об утверждении Концепции национальной безопасности Республики Беларусь”. URL: https://pravo.by/document/?guid=2012&oldDoc=2010-276/2010-276(005-026).pdf&oldDocPage=1.

Батька всіх врятує. План Лукашенка для Донбасу. URL: https://ua.korrespondent.net/ukraine/4028177-batka-vsikh-vriatuie-plan-lukashenka-dlia-donbasu/.

Військові маневри “Захід-2017”: у НАТО дорікнули Росії та Білорусі за ухилення від прозорості. URL: https://www.unian.ua/world/2095069-viyskovi-manevri-zahid-2017-u-nato-doriknuli-rosiji-ta-bilorusi-za-uhilennya-vid-prozorosti.html.

Доктрина информационной безопасности Российской Федерации. URL: http://kremlin.ru/acts/bank/41460/page/1.

Указ Президента Российской Федерации от 31 декабря 2015 года № 683 “О Стратегии национальной безопасности Российской Федерации” URL: http://pravo.gov.ru/proxy/ips/?docbody=&link_id=0&nd=102385609&firstDoc=1.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-09-30 — Оновлено 2021-09-30

Версії

Номер

Том 41 № 2 (2021)

Розділ

Стратегічні комунікації та когнітивні системи спеціального призначення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).

4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.