http://sit.nuou.org.ua/issue/feed Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 2023-09-22T13:54:30+03:00 Liudmyla Minenko sitnuou@ukr.net Open Journal Systems <h3>Галузь та проблематика</h3> <p><strong>На сторінках журналу розглядаються такі питання:</strong></p> <ol> <li>Теоретичні основи та інструментальні засоби створення і використання інформаційних технологій у сфері безпеки та оборони.</li> <li>Критерії оцінювання і методи забезпечення якості, надійності, живучості інформаційних технологій і систем.</li> <li>Принципи оптимізації, моделі та методи прийняття рішень при створенні автоматизованих систем різноманітного призначення у сфері безпеки і оборони.</li> <li>Дослідження закономірностей побудови інформаційних комунікацій та розроблення теоретичних засад побудови і впровадження інтелектуальних інформаційних технологій для створення новітніх систем накопичування, переробки, збереження інформації та систем управління у сфері безпеки та оборони.</li> <li>Інтерактивні моделі розвитку науково-освітнього простору у сфері безпеки та оборони.</li> <li>Збереження, розвиток і трансформація культурно-мовної спадщини в інтерактивному дискурсі у контексті інформаційної безпеки держави.</li> <li>Глобалізація, полілогічність та інтерактивність як філософське підґрунтя розвитку інформаційних технологій у сфері безпеки та оборони.</li> <li>Інтелектуальні освітні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. Проблеми сумісності і взаємодії технологій навчання.</li> <li>Сучасні підходи до проектування розподілених інтелектуальних систем для освіти і науки.</li> <li>Військово-теоретичні проблеми.</li> </ol> <h3>Періодичність публікації</h3> <p>Журнал публікується тричі на рік:</p> <p>Перший номер - квітень</p> <p>Другий номер - серпень</p> <p>Третій номер - грудень</p> <h3>Політика відкритого доступу</h3> <p>Науковий журнал "Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони" є відкритим для доступу. Користувачі мають можливість вільно читати, завантажувати, копіювати та розповсюджувати контент з навчальною та науковою некомерційною метою та із зазначенням авторства.</p> <h3>Періодичність публікації</h3> <p>Три рази на рік (квітень, серпень, грудень).</p> <h3>Етика публікацій</h3> <p>Редакція наукового журналу "Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони" підтримує певний рівень вимог при відборі та прийомі статей, представлених у редакцію журналу. Ці норми визначаються науковими напрямами журналу, які визначені Свідоцтвом про державну реєстрацію, і стандартами якості наукових робіт і їх викладення, прийнятими в науковому співтоваристві.</p> <p>При розробці положень видавничої політики наукового журналу "Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони" редакція керувалася рекомендаціями Комітету з етики публікацій - CommitteeonPublicationEthics (COPE, <a href="http://publicationethics.org/">http://publicationethics.org</a>), а також досвідом роботи зарубіжних та українських професійних співтовариств, наукових організацій і редакцій видань.</p> <p>Істотною ознакою професійного наукового співтовариства є прийняття вченими і фахівцями кодексу, який встановлює основні норми поведінки і обов'язки членів співтовариства по відношенню один до одного і до громадськості. Такий кодекс визначається бажанням забезпечити максимальну користь для професійного співтовариства і обмежити дії, які могли б слугувати вузькоегоїстичним інтересам окремих осіб, а також забезпечити право кожного автора на інтелектуальну власність.</p> <p>Маючи на увазі зазначене, редакція журналу представляє нижче набір етичних норм, якими повинні керуватися особи, що беруть участь у публікації результатів досліджень за напрямками, що відповідають профілю журналу (редактори, автори і рецензенти).</p> <p><strong>Етичні зобов'язання редакторів журналу:</strong></p> <ol> <li>Усі надані для публікації матеріали проходять ретельний відбір і рецензуються. Редколегія залишає за собою право відхилити статтю або повернути її на доопрацювання. Автор зобов'язаний допрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії.</li> <li>Редактор повинен без упередження розглядати всі рукописи, представлені до публікації, оцінюючи кожен належним чином, незважаючи на расову, релігійну, національну приналежність, а також положення або місце роботи автора (авторів). Проте, редактор може взяти до уваги зв'язок рукопису, що розглядається в даний момент, з іншими, представленими раніше роботами тих ж самих авторів.</li> <li>Редактор повинен наскільки можливо швидко розглядати рукописи, представлені до публікації.</li> <li>Уся відповідальність за прийняття або відхилення рукопису лежить на редакторові. Відповідальний і зважений підхід до виконання цих обов'язків: редактор бере до уваги рекомендацію рецензента - доктора наук відповідного наукового напряму щодо якості і достовірності рукопису, представленого до публікації. Проте рукописи можуть бути відхилені без рецензування, якщо редактор вважає, що вони не відповідають профілю журналу.</li> <li>Редактор і члени редакції не повинні представляти іншим особам жодну інформацію, пов’язану з вмістом рукопису, що знаходиться на розгляді, окрім осіб, які беруть участь у професійній оцінці цього рукопису. Після позитивного рішення редактора стаття публікується у журналі та розміщується на відповідних електронних ресурсах.</li> <li>Допускається поширення по електронних мережах будь-яких статей з журналу або витягів з них, але при такому поширенні посилання на першоджерело обов'язкове. Забороняється видання і/або поширення матеріалів журналу третіми особами або організаціями на паперових і твердих електронних носіях.</li> <li>Відповідно до міжнародного законодавства в частині дотримання авторського права на електронні інформаційні ресурси, матеріали сайту та наукового журналу не можуть бути відтворені повністю або частково в будь-якій формі (електронною або друкарською) без попередньої письмової згоди авторів і редакції журналу. При використанні опублікованих матеріалів у контексті інших документів потрібне посилання на першоджерело.</li> <li>Редактор повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів.</li> <li>Відповідальність і права редактора журналу відносно будь-якого представленого рукопису, автором якого є сам редактор, мають бути делеговані якій-небудь іншій кваліфікованій особі.</li> <li>Якщо редакторові представлені переконливі свідчення того, що основний зміст або висновки роботи, опублікованої в журналі, є помилковими, редактор повинен сприяти публікації відповідного повідомлення, що вказує на цю помилку і, якщо можливо, виправити її. Це повідомлення може бути написане особою, що виявила цю помилку, або незалежним автором.</li> <li>Автор може зажадати, щоб редактор не використав певних рецензентів при розгляді рукопису. Проте редактор може прийняти рішення використовувати одного або декількох з цих рецензентів, якщо він відчуває, що їх думки важливі для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні протиріччя між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.</li> </ol> <p><strong>Етичні зобов’язання авторів:</strong></p> <ol> <li>Основний обов'язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об'єктивне обговорення його значущості.</li> <li>Автори статей несуть повну відповідальність за зміст статей і за сам факт їх публікації. Редакція журналу не несе ніякої відповідальності перед авторами і/або третіми особами і організаціями за можливий збиток, викликаний публікацією статті. Редакція має право вилучити вже опубліковану статтю, якщо з'ясується, що в процесі публікації статті були порушені чиїсь права або ж загальноприйняті норми наукової етики. Про факт вилучення статті редакція повідомляє автору, який надав статтю, особі, що рекомендує, та організації, де робота виконувалася.</li> <li>Журнальний об'єм є обмеженим ресурсом, тому автор зобов'язаний використовувати його розумно і економно.</li> <li>Первинне повідомлення про результати дослідження має бути досить повним і містити необхідні посилання на доступні джерела інформації, щоб фахівці в цій галузі могли повторити цю роботу. Якщо буде потрібно, автор повинен докласти необхідних зусиль для того, щоб надати іншим дослідникам зразки незвичайних матеріалів, які не можуть бути отримані яким-небудь іншим способом; при цьому приймаються відповідні угоди про передачу матеріалів, що обмежують коло використання таких матеріалів, щоб захистити законні інтереси авторів.</li> <li>Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до цього повідомлення. Автор зобов'язаний провести літературний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, в яких описуються дослідження, тісно пов'язані з цим повідомленням. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.</li> <li>У роботі чітко вказуються будь-які небезпечні прояви та ризики, які пов’язані з проведеними дослідженнями.</li> <li>Слід уникати фрагментації повідомлень про дослідження. Вчений, який виконує широкі дослідження системи або групи споріднених систем, повинен організувати публікацію так, щоб кожне повідомлення давало цілком закінчений звіт про кожен аспект загального дослідження.</li> <li>При підготовці рукопису до публікації автор повинен інформувати редактора про споріднені рукописи автора, представлені або прийняті до друку. Копії цих рукописів мають бути представлені редакторові, і повинні бути вказані їх зв'язки з рукописом, представленим до публікації.</li> <li>Автор не повинен представляти рукописи, що описують по суті одні і ті ж результати, більш ніж в один журнал у вигляді первинної публікації, якщо тільки це не повторне подання відхиленого журналом або відкликаного автором рукопису. Припустимо представляти рукопис повної статті, що розширює раніше опублікований короткий попередній звіт (повідомлення) про ту ж саму роботу. Проте, при наданні такого рукопису редактор має бути оповіщений про більш раннє повідомлення, а це попереднє повідомлення має бути процитоване в цьому рукописі.</li> <li>Автор повинен чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації, за винятком загальновідомих відомостей. Інформація, отримана в приватному порядку, в процесі бесіди, при листуванні або під час обговорення з третіми сторонами, не має бути використана або повідомлена в роботі автора без чіткого дозволу дослідника, від якого ця інформація була отримана. З інформацією, отриманою при наданні конфіденційних послуг, як, наприклад, при рецензуванні рукописів або проектів, представлених для отримання грантів, слід поводитися так само.</li> <li>Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті у відповідних випадках можуть містити подібну критику. Персональна критика, проте, не може вважатися доречною ні за яких обставин.</li> <li>Співавторами статті мають бути всі ті особи, які зробили значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Інші внески мають бути відмічені в примітках або в розділі "Вдячність". Адміністративні стосунки з цим дослідженням самі по собі не є основою для кваліфікації відповідної особи як співавтора (але в окремих випадках може бути доречно відмітити значну адміністративну допомогу в роботі). Особи, що померли і відповідають сформульованим вище критеріям, мають бути включені до числа авторів, а у примітці повинна бути вказана дата їх смерті. Як автора або співавтора не можна вказувати фіктивні імена. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті і тільки ті особи, які відповідають критерію авторства. У статті, написаній декількома авторами, той з авторів, хто представляє до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі.</li> <li>Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, наприклад, консалтингових або фінансових інтересів якої-небудь компанії, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі. Автори повинні гарантувати відсутність контрактних стосунків або міркувань власності, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься в представленому рукописі.</li> </ol> <p><strong>Етичні зобов’язання рецензентів:</strong></p> <ol> <li>Оскільки рецензування рукописів є істотним етапом у процесі публікації і, таким чином, у реалізації наукового методу як такого, кожен учений зобов'язаний рецензувати певну частину робіт.</li> <li>Якщо обраний рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню досліджень, представлених в рукописі, він повинен відразу повернути рукопис.</li> <li>Рецензент повинен об'єктивно оцінити якість рукопису, представлену експериментальну і теоретичну роботу, її інтерпретацію і виклад, а також врахувати, якою мірою робота відповідає високим науковим і літературним стандартам. Рецензент повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів.</li> <li>Рецензент повинен враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли даний рукопис тісно пов'язаний з поточною або опублікованою роботою рецензента. Якщо є сумніви, рецензент повинен одразу повернути рукопис без рецензії, вказавши на конфлікт інтересів.</li> <li>Рецензент не повинен оцінювати рукопис, з автором або співавтором якого він має особисті або професійні зв'язки, і якщо такі стосунки можуть вплинути на судження про рукопис.</li> <li>Рецензент повинен поводитися з рукописом, отриманим на рецензію, як з конфіденційним документом. Він не повинен показувати рукопис іншим особам або обговорювати її з іншими колегами, за винятком особливих випадків, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації.</li> <li>Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб редактори і автори могли зрозуміти, на чому засновані їх зауваження. Будь-яке твердження про те, що спостереження, висновок або аргумент був вже раніше опублікований, повинне супроводжуватися відповідним посиланням.</li> <li>Рецензент повинен відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що мають безпосереднє відношення до роботи, що рецензується; при цьому слід враховувати, що зауваження щодо недостатнього цитування власних досліджень рецензента можуть виглядати як упереджені. Рецензент повинен звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між даним рукописом і будь-якою опублікованою статтею або будь-яким рукописом, одночасно представленим до іншого журналу.</li> <li>Рецензент повинен своєчасно надати відгук.</li> <li>Рецензенти не повинні використовувати або розкривати неопубліковану інформацію, аргументи або інтерпретації, що містяться в даному рукописі, якщо на це немає згоди автора. Проте коли така інформація вказує на те, що деякі з власних досліджень рецензента можуть виявитися безрезультатними, припинення такої роботи рецензентом не суперечить етичним нормам.</li> </ol> <h3>Міжнародна індексація журналу</h3> <p><strong>Журнал індексується у наукометричних базах даних:</strong></p> <ul> <li><a href="https://scholar.google.com.ua/citations?user=35SAfogAAAAJ&amp;hl=uk">Google Academy</a></li> <li><a href="http://journals.indexcopernicus.com/+++++++,p24782666,3.html">Index Copernicus</a></li> <li><a href="http://www.jifactor.org/journal_view.php?journal_id=2295">The Journals Impact Factor</a></li> </ul> <p><strong>Журнал представлений у наступних</strong> <strong>базах даних:</strong></p> <ul> <li><a href="http://www.base-search.net/Search/Results?lookfor=Modern+Information+Technologies+in+the+Sphere+of+Security+and+Defence&amp;type=all&amp;oaboost=1&amp;ling=1&amp;name=&amp;thes=&amp;refid=dcresen&amp;newsearch=1">Bielefeld Academic Search Engine</a></li> <li><a href="http://journalseeker.researchbib.com/?action=viewJournalDetails&amp;issn=23117249&amp;uid=r4e09b">Research Bible</a></li> <li><a href="http://www.worldcat.org/search?qt=worldcat_org_all&amp;q=Modern+Information+Technologies+in+the+Sphere+of+Security+and+Defence">WorldCat</a></li> </ul> <p><strong>Журнал внесений до каталогів бібліотек:</strong></p> <ul> <li><a href="http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&amp;I21DBN=UJRN&amp;P21DBN=UJRN&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=juu_all&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21P01=0&amp;S21P02=0&amp;S21P03=PREF=&amp;S21COLORTERMS=0&amp;S21STR=sitsbo">Vernadsky National Library of Ukraine</a></li> </ul> <p><strong> </strong>Процес рецензування</p> <p>Редакція журналу практикує подвійне сліпе рецензування. Цей процес передбачає наступне:</p> <p>- Всі рукописи спочатку розглядаються редакторами, на предмет оцінки їх відповідності тематиці і вимогам журналу.</p> <p>- Після рішення редакторів представлені рукописи направляються як мінімум двом зовнішнім експертам, працюючим у відповідній області. Рукопис проходить подвійне сліпе рецензування: ні автори, ні рецензенти не знають один одного.</p> <p>- Коментарі рецензентів передаються авторам разом з можливою рекомендацією до перегляду рукопису. Редактор повідомляє авторам, чи прийнято рукопис таким, що не вимагає перегляду, або авторам надається можливість переробити рукопис і представити його знову, або ж рукопис відхиляється.</p> <h3>Історія журналу</h3> <p><strong>2008</strong> Друковане наукове фахове видання "Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони" засноване у 2008 році.</p> <p><strong>2009</strong> Постановою Президії Вищої атестаційної комісії України від 14 жовтня 2009 року № 1-05/4 журнал включено до Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватись результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук в галузях "технічні науки" та "військові науки".</p> <p><strong> </strong><strong>2014 </strong>Наказом Міністерства освіти і науки України від 29 грудня 2014 р. № 1528 журнал включено до Переліку наукових фахових видань України в галузях "технічні науки" та "військові науки".</p> http://sit.nuou.org.ua/article/view/284254 Концептуальний підхід до формування моделі організаційної структури Ситуаційного центру Міністерства оборони України 2023-07-18T11:13:00+03:00 Вадим Машталір vadim_mashtalir@ukr.net Олег Гудима friend_ukr@ukr.net <p><em>Початок агресії російської федерації проти України та хід збройного протистояння формує потребу в якісному інформаційно-аналітичному забезпеченні управлінської діяльності. Аналіз останніх наукових публікацій свідчить, що питання системного (комплексного) підходу до формування структурної моделі організаційної структури Ситуаційного центру Міністерства оборони України, як органу інформаційно-аналітичного забезпечення, не розглядалися. Метою статті є формування концептуального підходу до формування моделі організаційної структури Ситуаційного центру Міністерства оборони України для забезпечення реагування на кризові ситуації. Під час опрацювання статті було застосовано методи аналізу, синтезу, аналогії, декомпозиції, структурного синтезу, моделювання, експертні методи. Опрацьований концептуальний підхід дозволив виокремити та опрацювати орієнтовні завдання і функції Ситуаційного центру Міністерства оборони України. Крім того, запропоновано його організаційну структурну модель, враховуючи категорії «загроза», «кризова ситуація», «ризик» та вимоги чинного законодавства держави. Означене дає підстави для уточнення завдань, функцій і структури Ситуаційного центру Міністерства оборони України. Крім того, запропонований підхід може бути використаний для вироблення завдань, формування функцій та побудови організаційних структур ситуаційних центрів складових сил оборони України й інших центральних органів виконавчої влади. В подальшому дослідження будуть спрямовані на удосконалення алгоритмів роботи та взаємодії Ситуаційного центру Міністерства оборони України з ситуаційними центрам центральних органів виконавчої влади держави.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Вадим Машталір , Олег Гудима http://sit.nuou.org.ua/article/view/286348 Методи управління ризиками інформаційної безпеки CRAMM та COBIT 5 for Risk 2023-08-25T15:18:13+03:00 Павло Сидоркін pallsid@ukr.net Сергій Горліченко saturusco@gmail.com Василь Некоз nvs20141987@gmail.com Микола Шилан shylan.m83@gmail.com <p><em>Метою статті є проведення детального аналізу відомих методів управління ризиками CRAMM та COBIT 5 for Risk для їх використання стосовно мінімізації впливу ризиків на інформаційну безпеку підприємства (організації, установи). Під час написання статті застосовано теоретичні методи, а саме аналіз досліджень і публікацій за тематикою управління ризиками. Зазначений методологічний підхід дає змогу порівняти основні методи управління ризиками. У роботі зазначено, що найбільш поширеними у світі методами та методиками управління ризиками інформаційної безпеки є CRAMM, COBIT for Risk, FRAP, Octave і Microsoft. Проведено ретельний аналіз методів CRAMM і COBIT 5 for Risk. Зазначено що метод CRAMM має етапи ініціювання, ідентифікації й оцінювання ІТ-активів, оцінювання загроз і вразливостей, визначення ризику. Наведено структуру методології COBIT 5 for Risk, розглянуто компоненти установи стосовно опису функцій і процесів управління ризиками за цією методологією та запропоновано рекомендації щодо впровадження заходів зниження ризиків. Наведено основні переваги та недоліки розглянутих методів управління ризиками. Значимість ризиків інформаційної безпеки зростає через збільшення кількості реалізованих нападів, і з урахуванням їх руйнівного потенціалу. Поряд із визначеними перевагами вони мають і свої обмеження. Зокрема, розглянуті методи ефективно використовуються комерційними компаніями і державними установами, а також можуть бути застосовані під час оцінювання й управління ризиками інформаційної безпеки об’єктів критичної інфраструктури.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Павло Сидоркін, Сергій Горліченко , Василь Некоз , Микола Шилан http://sit.nuou.org.ua/article/view/283448 Підвищення ефективності метрологічного обслуговування засобів вимірювального контролю параметрів зразків озброєння та військової техніки 2023-07-18T10:58:21+03:00 Андрій Дядечко andrewvvs@gmail.com Іван Даценко docik_ivan@i.ua <p><em>У статті теоретично проаналізовані положення керівних документів та урядових програм стосовно підвищення ефективності систем забезпечення Сил оборони держави, а саме, системи метрологічного обслуговування засобів вимірювального контролю параметрів зразків озброєння і військової техніки Збройних сил України. Проаналізовано наукові публікації, в яких досліджувались шляхи підвищення ефективності системи метрологічного обслуговування засобів вимірювального контролю параметрів зразків озброєння і військової техніки та визначені їх основні недоліки. Під час написання статті застосовані методи аналізу та синтезу складних систем, а також теорія діагностики, зокрема методи технічного діагностування технічних систем. Цей підхід дав змогу обґрунтувати рекомендації стосовно підвищення ефективності метрологічного обслуговування засобів вимірювального контролю параметрів зразків озброєння та військової техніки. Для досягнення цього було розроблено низку організаційно-технічних заходів. Їх реалізація дасть змогу удосконалити існуючу систему метрологічного обслуговування засобів вимірювального контролю параметрів зразків озброєння і військової техніки й підвищити ефективність її функціонування. Запропоновано удосконалення системи метрологічного обслуговування засобів вимірювального контролю параметрів зразків озброєння та військової техніки шляхом синтезу її існуючих підсистем і підсистеми моніторингу й діагностики засобів вимірювального контролю, як додаткового елементу системи метрологічного обслуговування засобів вимірювального контролю параметрів зразків озброєння і військової техніки. Практичним значенням статті є обґрунтування рекомендацій щодо застосування на зразках озброєння і військової техніки універсального пристрою контролю метрологічних характеристик, як технічного рішення, що дозволить здійснювати контроль за станом засобів вимірювального контролю в режимі, що наближений до реального часу. Це, в свою чергу, дасть змогу своєчасно реагувати на відмови в роботі агрегатів і систем зразків озброєння і забезпечить підтримання їх готовності до виконання завдань за призначенням.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Андрій Дядечко, Іван Даценко http://sit.nuou.org.ua/article/view/280005 Інформаційно-аналітична підтримка організації роботи органів військового управління під час планування операції 2023-05-30T13:31:57+03:00 Леонід Маслюк vgavalko@ukr.net Василь Гавалко vgavalko@ukr.net Анатолій Колодяжний vgavalko@ukr.net Сергій Джигомон vgavalko@ukr.net <p><em>Одним із ключових напрямів підвищення ефективності управління військами (силами) під час планування операції і прийняття обґрунтованих рішень на сучасному етапі ведення збройної боротьби є забезпечення спільної та синхронізованої роботи командних груп зі значною кількістю осіб в органах військового управління. У зв’язку з цим, основним завданням статті є визначення можливих підходів до підвищення ефективності роботи органів військового управління завдяки інформаційно-аналітичній підтримці організації їх роботи у процесі планування операції. Для досягнення поставленого завдання були використані методи системного аналізу, мережевого планування і управління та методи нотації з моделювання бізнес-процесів BPMN, як основні засоби опису процесів функціонування органів військового управління. Зазначений методологічний підхід дає змогу більш детально розкрити і проаналізувати процес організації роботи в органах військового управління, визначити основні проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення. У статті запропоновано підходи до оптимізації роботи органів військового управління у процесі планування операції на основі завчасно підготовлених типових планів і форм документів, обґрунтовано функції інформаційно-аналітичної підтримки процесу організації роботи, запропоновано склад програмних засобів й розроблено узагальнений порядок їх функціонування, формалізовано модель типового плану та плану підготовки операції у вигляді ієрархічних структур діаграм процесів на основі сформульованих основних визначень її елементів, запропоновано підхід щодо використання зазначеної моделі для організації оперативного контролю виконання заходів (завдань) плану. Елементи наукової новизни полягають в уточненні та конкретизації відомої нотації моделювання процесів </em><em>BPMN</em><em> і поширення її застосування на інформаційні об’єкти у сфері організації роботи органів військового управління, що забезпечує можливості розробки моделей процесів у цій сфері, проведення моделювання і більш глибокого їх дослідження. Отримані результати є подальшим удосконаленням методичних підходів до розробки програмного забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки організації роботи органів військового управління. Сьогодні, інформаційно-аналітична підтримка організації роботи органів військового управління під час планування операції у Збройних силах України здійснюється з використанням програмного забезпечення зі складу </em><em>Microsoft</em> <em>Office</em><em> або окремих застосувань з низьким рівнем функціональності, що не забезпечує високоефективної підтримки роботи службових осіб, обмежує можливості з автоматизації функцій управління і, головне, не дозволяє реалізувати системні підходи у процесі створення автоматизованих систем управління військами. Вищеозначене підкреслює актуальність теми статті.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Леонід Маслюк , Василь Гавалко, Анатолій Колодяжний , Сергій Джигомон http://sit.nuou.org.ua/article/view/284170 Функціонування системи постачання матеріальними засобами Збройних сил України з використанням інформаційних технологій 2023-07-31T14:26:41+03:00 Степан Паценко mtzstepanpatsenko@ukr.net Юрій Ганненко yugans@ukr.net <p><em>У статті, на основі функціонування логістичної системи Збройних сил України, визначено основні проблемні питання, що пов’язані з постачанням матеріальними засобами військ (сил) Збройних сил України, запропоновано заходи стосовно впровадження сучасних інформаційних технологій в логістичну систему Збройних сил України з метою поліпшення ефективності та оптимізації цього процесу. У процесі дослідження застосовано метод системного аналізу. Зазначений методологічний підхід дозволяє прогнозувати постачання матеріальними засобами, створювати інтегровані системи управління та контролю їх руху, розробляти системи логістичного обслуговування, оптимізувати запаси з використанням інформаційних технологій. Останнім часом, з моменту отримання міжнародної технічної допомоги від країн-партнерів, значна увага надається аспектам постачання матеріальними засобами військам (силам) Збройних сил України. Так, з моменту повномасштабного вторгнення військ російської федерації в Україну, Збройні сили України, за умови задовільного постачання під час бойових дій, продемонстрували власну спроможність виконувати бойові завдання згідно їхнього прямого призначення. З метою підвищення ефективності функціонування системи постачання матеріальними засобами Збройних сил України проаналізовано досвід провідних країн світу. Країни, які входять до НАТО використовують різні автоматизовані системи управління логістичною системою. Зокрема, під час проведення міжнародних навчань і тренувань, вони застосовують спеціалізоване програмне забезпечення LOGFAS. Також у статті сформульовані напрями подальших досліджень щодо удосконалення системи постачання матеріальними засобами військ (сил) Збройних сил України з використанням інформаційних технологій. Стаття має важливе прикладне значення, оскільки запропоновані заходи дадуть змогу підвищити ефективність постачання матеріальними засобами військ (сил) Збройних сил України, скоротити час на одержання та всебічне оцінювання відомостей про військове майно на всіх етапах його руху, а також збільшити ефективність підтримки військ (сил) і покращити взаємодію з аналогічними системами країн-партнерів НАТО.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Степан Паценко, Юрій Ганненко http://sit.nuou.org.ua/article/view/284169 Особливості побудови та рекомендації стосовно використання радіомодуля nRF24L01 у військовій техніці 2023-07-31T14:27:52+03:00 Іван Нещерет ivan.neshcheret@viti.edu.ua Кирило Злобін zlobin07101969@gmail.com Юрій Цикало ab3366bk@ukr.net <p><em>Сьогодні, приймально-передавальна апаратура зазнала суттєвого розвитку, здебільшого, завдяки цифровізації. Цифрова техніка стає все популярнішою під час прийому й передачі інформації. Восьмирозрядні мікроконтролери (наприклад, nRF24L01) володіють достатньою швидкістю обробки даних. Забезпечивши аналого-цифрове перетворення та маючи можливості в програмуванні даних мікроконтролерів, відкриваються перспективи для реалізації трансивера. Серія виробів провідної корпорації Nordic Semiconductor містять вбудовані високопродуктивні мультиплексори, що з’єднані з Flash-пам’яттю (ядром) мікроконтролера індустріального стандарту 8052 (наприклад, nRF24L01), та підтримує декілька стандартів конфігурації послідовного порту. Ці вироби є першими інтегрованими схемами, які можна назвати «інтелектуальними прийомо-передавачами» для систем збирання та обробки даних на одному кристалі. На першому етапі обробка фізичних сигналів полягає в необхідності отримання інформації, що міститься в них. Ця інформація наявна в амплітуді сигналу, в частоті або спектральному складі, у фазі чи у відносних часових залежностях декількох сигналів. У деяких випадках бажано змінити формат інформації, яка знаходиться в пакеті сигналу. Наприклад, зміна формату відбувається під час передавання звукового сигналу в телефонній системі з багатоканальним доступом і частотним розділенням. У випадку цифрового зв’язку аналогова звукова інформація спочатку перетворюється на цифрову за допомогою аналого-цифрового перетворювача. Цифрова інформація, що втілює в собі індивідуальні звукові канали, мультиплексується (багатоканальний доступ з часовим розділенням (TDMA)) та передається через послідовну цифрову лінію зв’язку. </em><em>Метою статті є проведення аналізу особливостей побудови та надання рекомендації щодо застосування радіомодуля nRF24L01 у техніці військового призначення, а також – порівняння основних принципів та стандартів моделювання сигналів і завад в електронних системах, принципів дискретизації, кодування сигналів.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Іван Нещерет , Кирило Злобін , Юрій Цикало http://sit.nuou.org.ua/article/view/282369 Способи маскування військових об’єктів від виявлення системами штучного інтелекту 2023-08-10T09:24:00+03:00 Сергій Цибуля kibtor@gmail.com Артем Волокита artem.volokita@kpi.ua <p><em>У роботі розглянуті наявні підходи впливу на роботу алгоритмів штучного інтелекту, зокрема машинного навчання, що застосовуються в системах комп’ютерного зору для виявлення, класифікації та ідентифікації об’єктів. На даний час найпопулярнішою та найперспективнішою технологією розпізнавання образів є штучні нейронні мережі. Комп’ютерний зір застосовується у військовій справі для виявлення візуальних об’єктів певних класів: людей, озброєння та військової техніки, військових об’єктів тощо. Вхідними даними для аналізу можуть бути: фотографії, відеокадри чи відео потік реального часу, що отримані з космічних, повітряних або наземних засобів розвідки. Для боротьби з системами автоматичного виявлення об’єктів можливо застосовувати підходи, що здатні впливати на моделі машинного навчання, які використовуються у цих системах. Атака на моделі машинного навчання – це спеціальні дії щодо впливу на її елементи з метою досягти бажаної поведінки системи або перешкодити її коректній роботі. За результатами аналізу досліджень різних авторів визначено, що майже кожен алгоритм машинного навчання має певні вразливості. Під час виконання завдань інженерної підтримки військ щодо маскування військових об’єктів, найбільш доступними способами впливу на системи комп’ютерного зору, для введення їх в оману, є зміна фізичних властивостей об’єкта, що маскується, шляхом нанесення на його поверхню спеціальних покриттів і матеріалів. У якості покриттів можливо використовувати згенеровані змагальні патч-зображення, шляхом накладання або наклеювання їх на об’єкт та які здатні вносити завади в роботу алгоритмів засобу розвідки, прицілювання або наведення. Це особливо важливо в перспективі створення автономних систем зброї, які здатні виявляти, ідентифікувати цілі та самостійно приймати рішення на їх ураження.</em></p> 2023-09-25T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Сергій Цибуля , Артем Волокита http://sit.nuou.org.ua/article/view/285131 Методика динамічного розподілу ресурсів у спільних діях наземних і повітряних засобів протиповітряної оборони 2023-07-31T14:24:02+03:00 Богдан Шкурат bshkurat@gmail.com <p><em>Досвід російсько-української війни та інших сучасних збройних конфліктів у світі свідчить, що протиповітряна оборона відіграє значну роль під час бойових дій. Зазвичай, до складу системи протиповітряної оборони входять вогневі засоби наземного і повітряного базування, спільні дії яких дають змогу забезпечити потрібний рівень ефективності її функціонування. Але обмежена координація спільних дій може не лише знизити їх ефективність, а й призвести до конфліктних ситуацій або таких небезпечних явищ як «дружній вогонь».</em> <em>Існуючі дослідження стосовно особливостей реалізації спільних проєктів виконавцями в умовах невизначеності, не можуть напряму бути використані під час планування та ведення бойових дій різнорідними вогневими засобами, особливо за таких динамічних змін обстановки, якими супроводжується протиповітряна оборона. Відповідно, постає завдання вирішення конфлікту інтересів вогневих складових системи протиповітряної оборони, який може полягати в раціональному розподілі ресурсів між ними. В статті розроблено методику визначення оптимальних обсягів ресурсів, які доцільно розподілити наземним і повітряним вогневим засобам протиповітряної оборони під час спільного виконання ними завдань в динаміці бойових дій, а звідси, і потрібної для цього кількості наземних і повітряних вогневих засобів. Під ресурсом у статті розуміється час та (або) простір, які характеризують межі виконання завдань. Зазначена методика використовує методи теорії прийняття рішень, теорії ігор, управління проєктами та комплексно враховує не лише середній ресурс, в якому здатний виконувати завдання один вогневий засіб, але розглядає показники раціональності його використання та ризиків, викликаних відхиленням від призначеного вогневим засобам обсягу ресурсу. На підставі означених показників формуються пріоритети під час розподілу ресурсів, що будуть визначати частку завдань, виділену на окремий вогневий засіб, а звідси і на наземну та повітряну складові системи протиповітряної оборони. Крім того, для врахування можливих відхилень у процесі визначення часток участі наземних і повітряних засобів у спільному виконанні завдань з протиповітряної оборони, обґрунтовано спосіб визначення області оптимального розподілу ресурсу під час розрахування потрібної кількості вогневих засобів. Наведена методика може бути застосована в алгоритмах систем підтримки прийняття рішень, зокрема, під час визначення варіантів розподілу зусиль між наземними та вогневими засобами протиповітряної оборони під час їхніх спільних дій</em></p> 2023-08-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Богдан Шкурат http://sit.nuou.org.ua/article/view/283827 Методика визначення пріоритетності об’єктів противника для прийняття їх як можливих цілей з метою вогневої підтримки з використанням матриці CARVER 2023-07-31T10:22:37+03:00 Юрій Репіло a.v.demyanyuk777@gmail.com Володимир Приміренко a.v.demyanyuk777@gmail.com Андрій Дем`янюк a.v.demyanyuk777@gmail.com <p><em>Відомо, що під час вогневої підтримки засобів ураження і ресурсів завжди менше ніж потрібно для враження </em><em>усіх виявлених об’єктів противника. Виходячи з цього, визначення пріоритетності об’єктів противника, які в подальшому можуть ідентифікуватися як цілі для ураження, щоб забезпечити ефективне використання обмежених ресурсів, є актуальним науковим завданням. У статті наведено розроблену методику визначення пріоритетності об’єктів противника для прийняття їх як можливих цілей з метою вогневої підтримки з використанням матриці CARVER.</em> <em>Суть методики полягає в аналізі об’єктів противника з урахуванням їх потенційного впливу на виконання завдань з ураження їх засобами артилерії. На відміну від існуючих, у розробленій методиці передбачено оцінювання об’єктів противника на основі багатьох критеріїв, що забезпечує ефективне використання обмежених ресурсів. Це дає змогу ідентифікувати об’єкти як важливі цілі для подальшого прийняття обґрунтованих рішень щодо пріоритетності їх ураження. Використання запропонованої методики визначення пріоритетності об’єктів противника для прийняття їх як можливих цілей з метою вогневої підтримки з використанням матриці CARVER через визначення пріоритетів цілей, на основі таких факторів як критичність, доступність, здатність до відновлення, вразливість, ефект і впізнаваність, на практиці дає змогу забезпечити використання обмежених ресурсів для досягнення цілей по всіх ланках військового управління. Під час написання статті застосовано методи експертних оцінок, аналізу ієрархій та теорії важливості критеріїв. Зазначений методологічний підхід в подальшому планується як складова методики підтримки прийняття рішення бойового застосування артилерії на основі застосування геоінформаційних технологій та штучного інтелекту. Означене, в свою чергу, дає змогу підвищити ефективність бойового застосування артилерії, завдяки скороченню часу на прийняття рішення бойового застосування артилерії під час вогневої підтримки загальновійськових формувань та забезпеченню використання обмежених ресурсів з метою досягнення цілей у всіх ланках військового управління.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Юрій Репіло , Володимир Приміренко , Андрій Дем`янюк http://sit.nuou.org.ua/article/view/286346 Концептуальні підходи застосування бездротових сенсорних мереж арміями передових країн світу 2023-08-25T15:23:52+03:00 Вадим Машталір vadim_mashtalir@ukr.net Олександр Жук beatle135@ukr.net Людмила Міненко l.minenko2023@gmail.com Сергій Артюх sergey.artykh@gmail.com <p><em>Війна рф проти України спонукала до об’єктивного оцінювання існуючих мереж зв'язку і систем командування, налаштованих за нормами концепції C4ISR, що означає «Command and Control, Computers, Communications, Intelligence – Surveillance – Reconnaissance» (Командування і контроль, Зв'язок, Комп'ютеризація, Розвідка – Спостереження – Рекогносцировка) та являє собою інтегрований підхід до керування й координації військових операцій у сучасних війнах. На сьогодні ця концепція, через кібер та інші загрози розширилася і містить вже сім сталих компонентів – «Command and Control, Computers, Communications, Intelligence – Surveillance – Reconnaissance, Combat systems, Cyber, Collaboration,» (Командування і контроль, Комп'ютеризація, Зв'язок, Розвідка – Спостереження – Рекогносцировка, Співпраця між державним і приватним секторами, Оборонна кібербезпека, Співпраця та оперативна сумісність з партнерами і союзниками). Для найменування цього виду системи застосовується абревіатура C7ISR. Крім того, успішне функціонування цієї системи забезпечується додатковими можливими факторами і засобами «Convergence. Cohesion. Combine, Co-operation, Coordination, Continuous, Connected networks, Multi-clouds» (узгодженість, згуртованість, взаємодія, поєднання, координація, постійність, використання пов’язаних мереж і мультихмарного середовища тощо). Тому використання у військовій сфері нових технологій і надалі породжуватиме варіації таких систем, їхніх назв та абревіатур. За своїм призначенням такі мережі зв’язку і системи командування мають невідкладно реагувати на масовані кібератаки, ракетні удари та інші загрози. Під час російсько-української війни, використання передових технологій</em> <em>НАТО, зокрема завдяки </em><em>потенціалу C4ISR, і подальших її модифікацій, дало змогу викрити нарощування ворожих військ на україно-російсько-білоруському кордоні, та опорні пункти агресора. Саме гнучкі автоматизовані системи управління, що своєчасно реагують на вплив різноманітних зовнішніх факторів, дають змогу українським військовим швидко пристосуватися до мінливої ситуації на полі бою. Система C4ISR, із гнучким застосуванням додаткових факторів і засобів (наприклад, C5ISR, C6ISR, C7ISR) та її архітектура оптимально адаптується до середовища функціонування і забезпечує збір й аналіз багатовимірної розвідувальної інформації на суходолі, у повітрі та водному просторі, коли є значна кількість різного виду сигналів: електронних, електрооптичних, інфрачервоних і супутникових. Це допомагає покращити процес прийняття оперативних рішень, гарантує миттєве й ефективне їх доведення до виконавців, забезпечує здатність до супроводу, здійснює контроль і, за потреби, регулює виконання поставлених бойових завдань. Ключовим інструментом для одержання, опрацювання і пересилання даних, що забезпечують належне функціонування систем C4ISR (C5ISR, C6ISR, C7ISR) є мобільні бездротові сенсорні мережі (сенсорні системи). Маємо констатувати, що російсько-українська війна, актуалізувала важливість використання сенсорних систем з метою отримання розвідувальної інформації</em><em> та її комплексного аналізу для забезпечення ефективного прийняття рішень командувачами (командирами). Здатність до швидкого розгортання, самоорганізація і відмовостійкість є ключовими особливостями бездротових сенсорних мереж, що роблять їх надійним інструментом для ефективного виконання оперативних завдань. Метою статті є аналіз тактико-технічних характеристик, особливостей функціонування і прикладного застосування бездротових сенсорних мереж армій передових країн світу для напрацювання фахових рекомендацій стосовно подальшого їх впровадження в сфері безпеки та оборони України, а також – гарантування інноваційності розроблення вітчизняних зразків гнучких автоматизованих систем управління в збройних силах нашої держави. Для науково-обґрунтованого написання статті застосовано методи аналізування, синтезу, прогнозування. Зазначений методичний інструментарій дав змогу концептуально охарактеризувати автоматизовані системи управління військами НАТО (C4ISR і розширену C7ISR), розкрити тактико-технічні характеристики сенсорних систем спеціального (військового) призначення, особливості їх функціонування, узагальнити призначення мобільних бездротових сенсорних мереж оперативного рівня, а також – розробити рекомендації щодо впровадження таких систем у вітчизняній військовій сфері та їхнього подальшого інноваційного розвитку. В статті проаналізовано</em> <em>Стратегічний оборонний бюлетень України</em><em> в частині необхідності тотальної цифровізації Міністерства оборони і Генерального штабу Збройних Сил України та застосування бездротових сенсорних мереж для розроблення гнучких автоматизованих систем управління у військовій сфері, дано концептуальну характеристику стандарту військового керування у НАТО, проведено аналіз провідних наукових досліджень і публікацій стосовно завдань управління, використовуючи сенсорні системи, сучасного стану мобільних бездротових сенсорних мереж, а також перспектив їх розвитку і доцільність застосування для побудови інноваційних автоматизованих систем управління в Збройних Силах України. Висвітлено тактико-технічні характеристики, описано конструктивні ознаки та виділено особливості функціонування сенсорних систем спеціального (військового) призначення. Зокрема, розглянуто сенсорні системи </em><em>AUSSNet, Vigilis, REM-Sense, AN/PRS-9A BAIS, BAIS-i, Reconnaissance (ISR) UGS, Pathfinder, Claw, Forester, Camel (США), Mineseeker (Великобританія), Carabas II, Flexnet (Швеція), Primrose (Ізраїль). З’ясовано, що в складі вузлів сенсорних систем використовуються акустичні, електрооптичні, інфрачервоні, магнітні, температурні, акселометричні та сейсмічні датчики. Узагальнено призначення і напрями застосування та сформульовано рекомендації щодо використання бездротових сенсорних мереж у військовій сфері України, зокрема, для побудови гнучких автоматизованих систем управління збройними силами. Проаналізоване сприяє поглибленню наукових знань стосовно технологічних, архітектурних, конструктивних особливостей окремих вузлів (модулів) сенсорних систем з метою їх удосконалення та ефективного впровадження у військовій сфері, що формується на основі принципів і стандартів держав-членів НАТО. Прикладне використання мобільних бездротових сенсорних мереж, якісно покращує характеристики автоматизованої системи C4ISR та її подальших модифікацій і забезпечує її оптимально-адаптовану інтеграцію до автоматизованих систем управління вітчизняними оборонними ресурсами.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Вадим Машталір , Олександр Жук, Людмила Міненко, Сергій Артюх http://sit.nuou.org.ua/article/view/285984 Математична модель системи виявлення вторгнень з використанням нейронної мережі на основі автоенкодерів 2023-08-18T11:06:40+03:00 Дмитро Ільїн dmytro.ilin.science@gmail.com Іван Старинський super_vanja-starinskijj@ukr.net <p><em>Інформаційно-телекомунікаційна мережа військового призначення має великий обсяг наборів даних, а забезпечення захищеності такої мережі від кібератак, є працеємним процесом. Дані мережевого трафіку мають складні нелінійні зв’язки, що змінюються в часі. Існуючі моделі забезпечення кіберзахищеності базуються на моделях кореляції даних про трафік і вимагають значних обчислювальних витрат та не дають змоги здійснювати обробку мережевого трафіку в реальному часі. Крім того, вони не враховують просторово-часові кореляції даних. Метою статті є розроблення математичної моделі системи виявлення вторгнень на основі мережі автоенкодерів для забезпечення кіберзахищеності інформаційно-телекомунікаційної мережі військового призначення. Запропоновано розроблену математичну модель системи виявлення вторгнень на основі нейронної мережі, яка базується на поєднанні багатошарової згорткової нейронної мережі на основі автоенкодерів з використанням довгострокової короткочасної пам’яті. Розроблена модель системи виявлення вторгнень спочатку використовує багатошарову згорткову нейронну мережу на основі автоенкодерів для аналізу просторових особливостей набору даних, які потім обробляються автоенкодерами з використанням довгострокової короткочасної пам’яті для виявлення аномалій у мережевому трафіку. Для підвищення точності виявлення вторгнень запропоновано застосовувати два алгоритми Isolation Forest, що виправляють помилки, виявляють хибнопозитивні та хибнонегативні результати. Тренування моделі системи виявлення вторгнень на основі нейронної мережі проводилось з використанням набору даних NSL-KDD та показало високу точність реконструкції даних та її працездатність.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Дмитро Ільїн , Іван Старинський http://sit.nuou.org.ua/article/view/284110 Рекомендації щодо розвитку антенних систем засобів радіорелейного зв’язку 2023-07-31T13:38:19+03:00 Андрій Марченко mao1971@ukr.net Віталій Войтко mao1971@ukr.net Віталій Кузьменко mao1971@ukr.net <p><em>У засобах радіорелейного зв’язку використовуються параболічні антени, що мають вузьку діаграму спрямованості, а також логоперіодичні та рефлекторні антени, які мають широкий промінь діаграми спрямованості. Але зазначені антени мають суттєвий недолік, оскільки мають лінійну поляризацію. Поширення електро-магнітних хвиль уздовж земної поверхні призводить до змінення виду поляризації внаслідок рефракції, при цьому енергетика сигналів зменшується. Тому під час передачі інформації існує проблемна ситуація, що обумовлена потребою забезпечення зв’язку в умовах поширення електро-магнітних хвиль над землею та забезпечення енергетичної доступності сигналів в умовах складної завадової обстановки. Метою статті є розроблення рекомендацій щодо розвитку антенних систем засобів радіорелейного зв’язку для усунення поляризаційної неузгодженості сигналів та антенних систем. Під час написання статті застосовано теоретичні методи, а саме аналіз досліджень і публікацій за антенною тематикою, аналіз побудови антенних систем радіорелейних станцій, їх узагальнення, пояснення виразу, що визначає дальність поширення електромагнітних хвиль у вільному просторі. Зазначений методологічний підхід дає змогу порівняти основні технічні характеристики, визначити переваги і недоліки конструкцій антен для досягнення мети статті</em>.<em> У роботі проведено аналіз конструктивних особливостей і технічних характеристик антенних систем засобів радіорелейного зв’язку, що формують діаграми спрямованості різної ширини та форми в заданих діапазонах робочих частот. Наведено основні переваги та недоліки цих антен. Зокрема зазначено, що загальним недоліком антенних систем засобів радіорелейного зв’язку є використання опромінювачів з лінійною поляризацією, що призводить до втрат потужності сигналів під час поширення електромагнітних хвиль уздовж земної поверхні. Для усунення такого негативного ефекту запропоновано використовувати адаптивні, за поляризацією, антенні решітки на основі поляризаційно-голографічних антен. Вплив поляризаційної неузгодженості засобів радіорелейного зв’язку розглянуто на основі аналізу залежності дальності від коефіцієнту поляризації. Крім того, показано, що для збільшення пропускної здатності цифрових радіорелейних станцій використовується технологія «Множинний вхід – множинний вихід», реалізувати яку можна за допомогою багатошарових поляризаційно-голографічних антен. Наведено основні переваги адаптивних антен. Розроблено рекомендації щодо напрямів подальшого розвитку антенних систем засобів радіорелейного зв’язку.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Андрій Марченко, Віталій Войтко , Віталій Кузьменко http://sit.nuou.org.ua/article/view/281849 Модель системи військової освіти на основі ланцюга Маркова 2023-07-18T10:55:08+03:00 Вадим Артамощенко artvadim1971@gmail.com <p><em>Підготовка військових кадрів сил оборони з використанням уроків здобутих під час відсічі збройній агресії російської федерації, методики підготовки, принципів і стандартів НАТО є одним із завдань розвитку військової освіти. Розвиток системи військової освіти передбачає системні зміни та управління змінами. Прогнозування можливих ефектів, отриманих внаслідок впровадження змін, вимагає побудови моделі системи військової освіти. Метою статті є розроблення моделі системи військової освіти для прогнозування ефектів, отриманих внаслідок впровадження змін у процесах її розвитку. У статті застосовано метод оцінювання спільних спроможностей системи військової освіти. Процес формування спроможностей системи військової освіти подано абстрактною моделлю, що відображає сукупність елементів системи та складників її спроможностей. Складові системи військової освіти розподілені за трьома рівнями ієрархії: державний, відомчий та інституційний. Автор пропонує стратегічну мету та окремі цілі розвитку системи військової освіти здійснити за таксономічною моделлю «дерева цілей». Також, за підходами прийнятими у теорії ймовірності та рівномірної шкали оцінювання ймовірності настання випадкової події, запропоновано «модель ABCD» для опису критеріїв визначення рівня відповідності складових спроможностей системи військової освіти. Для оцінювання стану елементів спроможності системи використано ланцюг Маркова з дискретним станом та дискретним часом. Описано матрицю вектору переходу елементу спроможності на кожному кроці зміни з урахуванням імовірностей переходу елементу спроможностей з одного стану в інший через впровадження певної зміни. Модель дає змогу прогнозувати отримані ефекти внаслідок запроваджених змін та стан елемента спроможності у процесах розвитку системи військової освіти.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Вадим Артамощенко http://sit.nuou.org.ua/article/view/285170 Вимоги до системи боротьби з безпілотними літальними апаратами 2023-07-31T14:10:11+03:00 Віталій Шевчук shevchuksnbo@ukr.net Віталій Кривошеєв kr_vilya@ukr.net Микола Швець shvets_mykola@gmail.com <p><em>У статті окреслено низку питань, що актуалізують наявні проблеми у вимогах до системи боротьби з безпілотними літальними апаратами противника. Метою статті є узагальнення вимог до системи боротьби з безпілотними літальними апаратами на основі досвіду боротьби з такими апаратами противника під час відбиття збройної агресії російської федерації проти України та розкриття способів боротьби з ними. Під час написання статті застосовано метод аналізу досвіду боротьби з безпілотними літальними апаратами противника, отриманого під час відбиття збройної агресії російської федерації проти України у 2014–2023 роках, а саме аналіз функціонування елементів системи боротьби з безпілотними літальними апаратами. Це дає змогу визначити вимоги до системи боротьби з безпілотними літальними апаратами в цілому та до її складових, зокрема. Конкретизація таких вимог відповідає головному завданню – зниженню ефективності застосування противником безпілотних літальних апаратів по критичній інфраструктурі держави, військових об’єктах, а також цивільному населенню. Такий підхід дає змогу у подальшому виробити єдині погляди на тактику дій підрозділів Збройних сил України стосовно боротьби з безпілотними літальними апаратами та удосконалювати технічну складову системи боротьби з такими апаратами противника.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Віталій Шевчук, Віталій Кривошеєв , Микола Швець http://sit.nuou.org.ua/article/view/285206 Удосконалена часткова методика оцінювання рівня підготовки посадових осіб, які залучаються до управління бойовим польотом спільної авіаційної групи пілотованої та безпілотної авіації 2023-07-26T23:14:32+03:00 Ярослав Ярошенко yar_yaroshenko@ukr.net <p><em>Під час бойового польоту, управління авіаційним угрупованням пілотованої та безпілотної авіації здійснюється командиром угруповання та офіцерами з бойового управління наземних (повітряних) пунктів управління авіації, а також у повітрі командирами (старшими) груп тактичного призначення. Кожна посадова особа, яка залучається до управління таким угрупованням повинна мати відповідний фактичний рівень підготовки, що впливає на загальний рівень підготовки цих посадових осіб, як команди, яка управляє протягом всього бойового польоту. Оцінювання рівня підготовки посадових осіб, які мають різнорідну спрямованість за існуючими методиками оцінювання рівня підготовки особового складу не дає змогу визначити їх фактичний рівень підготовки та може призвести до зриву виконання бойового завдання авіаційним угрупованням. Тому виникає актуальне наукове завдання стосовно удосконалення існуючого науково-методичного апарату з метою оцінювання загального рівня підготовки посадових осіб різнорідного призначення, які залучаються до управління бойовим польотом авіаційного угруповання пілотованої та безпілотної авіації. Це дозволить під час планування бойового польоту визначати прогнозовану ефективність виконання бойового завдання авіаційним угрупованням та залучати до управління ним посадових осіб, які мають високий рівень підготовки. Дослідження проводилось із застосуванням системного підходу та теорії нечіткої логіки. У статті проведено аналіз існуючих методик оцінювання рівня підготовки особового складу та запропоновано удосконалену часткову методику оцінювання рівня підготовки посадових осіб, що залучаються до управління бойовим польотом спільної авіаційної групи пілотованої та безпілотної авіації. Удосконалена часткова методика, за допомогою математичного апарату нечіткої логіки, дозволяє, на відміну від існуючих, визначати індивідуальний фактичний рівень підготовки посадових осіб, які мають різне призначення та оцінювати загальний фактичний рівень підготовки посадових осіб, які залучені до управління бойовим польотом авіаційного угруповання. Під час дослідження, для імітаційного моделювання визначення рівня підготовки посадових осіб, використовувався пакет прикладних програм </em><em>Matlab</em><em>: </em><em>Simulink</em><em> та </em><em>Fuzzy</em> <em>Logic</em> <em>Designer</em><em>. Запропонована удосконалена часткова методика має важливе практичне значення для військових частин авіації, оскільки може стати дієвим інструментом під час вибору посадових осіб, що будуть здійснювати управління бойовим польотом авіаційного угруповання, підрозділів та військових частин авіації, а також складовою системи підтримки прийняття рішень керівного складу органів військового управління для планування операцій.</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Ярослав Ярошенко http://sit.nuou.org.ua/article/view/282248 Методика визначення пріоритетності ракетних та артилерійських підрозділів для їх оснащення безпілотними системами 2023-07-31T09:27:16+03:00 Юрій Репіло iuriirepilo@gmail.com Олег Головченко golovchenko19850306@gmail.com Олексій Ріман riman777@ukr.net <p><em>Результати аналізу здобутих уроків застосування військ (сил) у ході ведення воєнних дій впродовж останніх років показують, що успіх ведення операцій (дій) значною мірою залежатиме від результативної вогневої підтримки. У свою чергу, досягнення її потрібної результативності неможливо без своєчасних та достовірних розвідувальних даних про об’єкти (цілі) противника із застосуванням безпілотних систем. Водночас, у теорії і практиці управління ракетними та артилерійськими підрозділами виникла неприпустима невідповідність між потребою оснащення ракетних та артилерійських підрозділів безпілотними системами й обмеженим складом таких систем за ознакою їх пріоритетності. Отже, з одного боку, існує потреба максимізувати оснащення ракетних та артилерійських підрозділів залежно від специфіки завдань вогневої підтримки, а з іншого – обмежена кількість наявних безпілотних систем, які можуть забезпечити ракетні та артилерійські підрозділи актуальними розвідувальними даними про об’єкти (цілі) противника для виконання завдань вогневої підтримки в операціях (діях). Виходячи з цього, мета статті полягає в розробленні методики визначення пріоритетності ракетних та артилерійських підрозділів для оснащення безпілотними системами. У статті набула подальшого розвитку методика розв’язування задачі багатокритеріального вибору оптимального рішення з-поміж альтернатив за ознакою пріоритетності методом експертного опитування. За таких умов, для визначення пріоритетності багатовимірної системи під час розв’язування задачі багатокритеріального вибору запропоновано застосовувати дві групи показників: важливості й пріоритетності застосування ракетних і артилерійських підрозділів. Експертне опитування узгоджують за допомогою коефіцієнта конкордації Кендала. Бальні оцінки показників, отриманих експертами, приводять до єдиної безрозмірної шкали переваг, для чого використовують узагальнену функцію переваг Харрінгтона. Запропоновану методику пропонується застосовувати в органах військового управління під час визначення пріоритетності ракетних та артилерійських підрозділів для їх оснащення безпілотними системами</em></p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Юрій Репіло, Олег Головченко, Олексій Ріман http://sit.nuou.org.ua/article/view/283343 Аналіз супроводження інформаційно-телекомунікаційної системи «Термінал» під час широкомасштабної збройної агресії рф проти України 2023-07-07T10:58:22+03:00 Михайло Ракушев r16mu0977@meta.ua Юрій Кравченко yurii.kravchenko@knu.ua Роман Пантюшенко prvm79@ukr.net <p><em>У статті проведено аналіз супроводження розробником інформаційно-телекомунікаційної системи «Термінал» для виконання завдань збору, обробки, обміну та відображення геопросторової інформації видового спостереження. Розглянуто діяльність вітчизняної компанії «Товариство з обмеженою відповідальністю “УкрСпецСистемс”» щодо вдосконалення комп’ютерної програми «Термінал» з початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України – з лютого 2022 року до травня 2023 року. Проаналізовані основні напрями з удосконалення програмного забезпечення, а саме: режими роботи, використання електронних карт і відображення обстановки,</em> <em>політика безпеки та адміністрування, обробка матеріалів зйомки з безпілотних літальних апаратів, передавання й обробка відео, обмін геопросторовими даними з іншими системами військового призначення, ліцензування та політика оновлення програмного забезпечення. Наведено узагальнені часові показники виходу нових версій комп’ютерної програми «Термінал» та інтенсивності внесення змін до зазначеного</em> <em>програмного забезпечення. За результатами проведеного аналізу обґрунтовано висновок щодо суттєвого нарощування спроможностей інформаційно-телекомунікаційної системи «Термінал» для виконання завдань збору, обробки, обміну та відображення інформації видового спостереження, а саме: добутої безпілотними літальними апаратами, трансльованої стаціонарними камерами спостереження та отримуваної від космічних апаратів видового спостереження. Підтвердженням зазначеного є суттєве розширення мережі інформаційно-телекомунікаційної системи «Термінал» протягом 16 місяців широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України.</em></p> 2023-08-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Михайло Ракушев, Юрій Кравченко , Роман Пантюшенко http://sit.nuou.org.ua/article/view/284257 Метод розподілу людських ресурсів між військовими формуваннями 2023-07-18T09:54:52+03:00 Микола Думенко mp_dumenko@ukr.net <p><em>Успішне вирішення завдань щодо відбиття збройної агресії в умовах ведення збройної боротьби сучасності можуть вирішити лише добре підготовлені та укомплектовані війська. Метою статті є розробка методу розподілу людських ресурсів між військовими формуваннями для підготовки кадровими органами оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів обґрунтованих пропозицій командувачам (начальникам) до замислу операцій (бойових дій)</em> <em>для ухвалення рішення щодо маневру (перерозподілу) особового складу між Об’єднаними угрупуваннями військ</em><em>. Під час проведення дослідження застосовано </em><em>метод динамічного програмування, за допомогою якого вирішується оптимізаційна задача щодо знаходження такого оптимального розподілу людських ресурсів </em><em>за m-періодів комплектування, за яких функція укомплектованості на останньому періоді комплектування буде максимальною. Оскільки укомплектованість залежить від значної кількості параметрів, які змінюються у часі, то для оптимального розподілу людських ресурсів необхідно проаналізувати та спрогнозувати зміни параметрів укомплектованості. Для цього застосовується метод прогнозування параметрів укомплектованості військових частин, який побудовано на методі нелінійної екстраполяції</em>. <em>Сутністю методу прогнозування укомплектованості військових частин Збройних сил України є використання логістично-ймовірнісної моделі опорного тренду комплектування, що змінюється за часом. </em> <em>Наукова новизна полягає в тому, що запропонований метод розроблений вперше, а практична значущість статті дозволяє вирішувати завдання, які постають перед Збройними силами України щоденно, проведення оптимального розподілу людських ресурсів між військовими формуваннями з урахуванням темпів мобілізаційного розгортання, обсягів надходження мобілізаційних людських ресурсів, безповоротних і санітарних втрат під час мобілізації та бойових дій.</em></p> 2023-08-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Микола Думенко http://sit.nuou.org.ua/article/view/283919 Метод розпізнавання виду модуляції радіосигналів космічних систем зв’язку в умовах апріорної невизначеності 2023-07-06T12:42:29+03:00 Олександр Нагорнюк zeman-zeman@ukr.net Роман Авсієвич zeman-zeman@ukr.net <p><em>Метою статті є вдосконалення методу розпізнавання виду модуляції радіосигналів, побудованих відповідно до телекомунікаційного стандарту </em><em>ETSI</em><em> </em><em>EN</em><em> 302</em><em> </em><em>307 – 1, в умовах апріорної параметричної невизначеності із застосуванням кумулянтів. Актуальність дослідження за обраною тематикою полягає в тому, що означений телекомунікаційний стандарт є досить поширеним в інформаційних системах. Водночас він передбачає використання значного різноманіття сигнально-кодових конструкцій. Відсутність даних про вид модуляції унеможливлює налаштування демодулюючої апаратури. В свою чергу, потреба встановлення виду модуляції радіосигналів за відсутності апріорних даних, досить часто, виникає під час проведення радіомоніторингу частотного ресурсу, а також під час функціонування когнітивних радіосистем. Удосконалений в статті метод розпізнавання виду модуляції радіосигналів стандарту </em><em>ETSI</em><em> </em><em>EN</em><em> 302</em><em> </em><em>307 – 1 базується на кумулянтному аналізі та методі мінімальної метрики. Вибір змішаних кумулянтів вищих порядків як модуляційних ознак, обумовлено їх властивістю адитивності та тим, що значення кумулянтів від третього і вище порядків дорівнюють нулю для величин із нормальним законом розподілення ймовірностей. Використання методу мінімальної метрики дозволяє в подальшому добавити інші види модуляції, що можуть розпізнаватися вдосконаленим методом, без суттєвої зміни самого методу (потрібно лише додати нові значення кумулянтів до еталонного алфавіту). Метод має порівняно низьку обчислювальну складність за рахунок використання лише чотирьох значень кумулянтів (С40, С42, С61, С63). Для підвищення ймовірності правильного розпізнавання виду модуляції в умовах наявних похибок синхронізації за несучою частотою запропоновано вдосконалити метод кумулянтного аналізу, шляхом використання кумулянтів розрахованих для модифікованих фазових сузір’їв. Перевагою модифікованих сузір’їв є їх інваріантність до залишкових значень несучої частоти. Перевірка результатів здійснювалася у програмному середовищі «</em><em>MATLAB</em><em>» відповідно до методу статистичних випробувань Монте-Карло. Результати моделювання показали, що вдосконалений метод кумулянтного аналізу дозволяє розпізнати вид модуляції із ймовірністю близькою до 1 за відношення сигнал-шум від 7 дБ під час використання звичайних фазових сузір’їв та за відношення сигнал-шум від 14</em><em> </em><em>дБ у процесі використання модифікованих фазових сузір’їв. Використання модифікованих фазових сузір’їв дозволяє здійснювати обробку радіосигналів у випадку наявності залишків несучого коливання, що не враховується іншими авторами під час розгляду методів визначення виду модуляції радіосигналів, заснованих на кумулянтному аналізі. Враховуючи той факт, що телекомунікаційний стандарт </em><em>ETSI</em><em> </em><em>EN</em><em> 302</em><em> </em><em>307 – 1 використовується у багатьох телекомунікаційних системах, отриманні результати можуть бути використані в системах цифрової обробки радіосигналів, що застосовуються підрозділами сектору безпеки і оборони України</em>.</p> 2023-09-22T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Олександр Нагорнюк , Роман Авсієвич http://sit.nuou.org.ua/article/view/284259 Застосування малогабаритних цифрових тропосферних станцій зв’язку під час ведення бойових дій (операцій) 2023-07-18T09:49:44+03:00 Роман Штонда roman.shtonda@viti.edu.ua Михайло Зінченко m030575z@ukr.net Євген Чайка geniachauka84@gmail.com <p><em>На сьогоднішній день підходи щодо ведення операцій (бойових дій) змінили погляди із застосування Сил оборони під час відсічі збройного конфлікту. До 2000-х років ХХІ століття війни та військові конфлікти розвивалися за напрямом нарощування масовості живої сили та техніки з безпосереднім контактом військ (сил) на полі бою. Але сучасні збройні конфлікти і війни ведуться за принципом зменшення людського потенціалу й збільшення застосування високоточної та високо-інтегрованої зброї на великих відстанях. Сьогодні, використання високоточної зброї у поєднанні з розвідувальними засобами, диверсійними групами, незаконними збройними формуваннями, радіоелектронною розвідкою, засобами радіоелектронної боротьби значно впливає на організацію та функціонування системи зв’язку. Така тенденція буде лише нарощуватися та удосконалюватися, що призведе до виникнення проблем із роботою систем управління. Аналіз досвіду ведення операцій (бойових дій) свідчить, що використання великогабаритних станцій тропосферного зв’язку, призводить до моментального їх виявлення, внаслідок чого противник застосовує різні заходи щодо їх знищення. Тому, актуальним стало завдання щодо створення та впровадження до системи зв’язку держави малогабаритних цифрових тропосферних станцій зв’язку, які мають поєднувати в собі тропосферну та радіорелейну станції. Проаналізувавши попередні наукові видання стосовно тропосферного зв’язку, з’ясовано, що вони, переважно, зорієнтовані на висвітлення принципів застосування та впровадження великогабаритних тропосферних станцій зв’язку вітчизняних виробників. Водночас, підходи до застосування малогабаритних цифрових тропосферних станцій зв’язку розкриті недостатньо. Тому, в статті запропоновано підходи щодо застосування малогабаритних цифрових тропосферних станцій зв’язку іноземного виробництва як альтернатива вітчизняним розробкам в сучасних умовах ведення бойових дій (операцій), та надано рекомендації подальших напрямів наукової діяльності з розвитку тропосферного зв’язку.</em></p> 2023-08-30T00:00:00+03:00 Авторське право (c) 2023 Роман Штонда, Михайло Зінченко, Євген Чайка