МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ СИЛ І ЗАСОБІВ ДЕСАНТНО-ШТУРМОВИХ ВІЙСЬК ПРИ ВИКОНАННІ БОЙОВИХ ЗАВДАНЬ
DOI:
https://doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-123-128Ключові слова:
сили та засоби, бойовий потенціал, рейдові дії, коефіцієнт вогневого ураження, повітряного десантуАнотація
У статті розглядається порядок визначення необхідної і оптимальної кількості сил та засобів частин Десантно-штурмових військ ЗС України, необхідних для успішного виконання поставлених бойових завдань. Запропонована математична модель ґрунтується на концепції бойового потенціалу та застосовує квадратичне рівняння Ланчестера для оцінки втрат і необхідного початкового потенціалу сил, які проводять наступ як в ході кожного з етапів виконання багатоетапного бойового завдання, так і всього завдання в цілому. На основі аналізу даних отриманих в результаті розрахунків математичної моделі, пропонується методика визначення оптимальної послідовності захоплення (знищення) об’єктів противника, при якій відсоток втрат є мінімальним (при фіксованому значенні початкового бойового потенціалу) або необхідний початковий потенціал (за заданого відсотку втрат) є найменшим. Також зважено порядок дій підрозділів при можливих змінах маршрутів пересування при зміні порядку знищення сил та засобів противника, та як визначення оптимального порядку може дещо ускладнитися та потребує перебору всіх можливих варіантів. Згідно методики, наведено приклад проведення розрахунків, щодо здійснення десантно-рейдових дій, в ході яких необхідно провести десантування на територію противника, знищити (захопити) три цільові об’єкти та зайняти оборону в очікуванні підходу основних сил. При цьому в розрахунки враховано втрати бойового потенціалу повітряного десанту, які можуть виникнути у ході виконання бойового завдання. Результати розрахунків наведені в таблицях які містять дані, для аналізу та вибору найбільш оптимального варіанту застосування десантно-рейдових підрозділів при виконанні бойових завдань.
Посилання
Печорін О.М. Особливість тактики застосування військових частин в умовах ведення гібридної війни. К.НУОУ / Печорін О.М. // Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. – 2016. – № 3(27). – С. 161-166.
Печорін О.М. Рекомендації щодо підвищення живучості десантно-штурмового загону під час підготовки і ведення десантно-ударних дій. К.НУОУ / Печорін О.М. // Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. – 2016. – № 1(25). – С. 180-185.
Бонин A.C. О боевых потенциалах образцов ВВТ, формирований и соотношениях сил группировок сторон. Загальні питання 241 A.C. Бонин, Г.И. Горчица. Военная мысль. – 2010. – № 4. – С. 61-67.
Брезгин В.С. О методологии оценки боевых потенциалов вооружения и военной техники и воинских формирований / В.С. Брезгин, А.И. Буравлев // Военная мысль. – 2010. – № 8. – С. 41-48.
Скорик А.Б. Анализ общей методологии формирования требований к военно-техническим системам и вооружению ЗРВ. Ч. 1. Эволюционное развитие оперативнотактических требований / А.Б. Скорик, Б.А. Демидов // Системи озброєння і військова техніка. – 2010. – № 3 (23). – С. 75-81.
Луценко Е.В. Автоматизированный системнокогнитивный анализ в управлении активными объектами (системная теория информации и ее применение в исследовании экономических, социально-психологических, технологических и организационно-технических систем): монография / Е.В. Луценко. – Краснодар: КубГАУ, 2002. – 605 с.
Alan Washburn, Moshe Kress. Combat modelling. International series in operation research & management science. Springer: 2009. DOI: 10.1007/978-1-4419-0790-5.
Збірник тактичних розрахунків з прикладами: навчальний посібник. Киів. / колектив авторів. – К.: НУОУ ім. Івана Черняховського. 2018. – С. 25-26.
##submission.downloads##
Опубліковано
Версії
- 2021-06-09 (2)
- 2021-05-28 (1)
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.
