Спосіб визначення величини впливу фортифікаційного обладнання на живучість системи управління військами (силами) в операції (бойових діях)
DOI:
https://doi.org/10.33099/2311-7249/2020-37-1-179-184Ключові слова:
система управління, живучість, фортифікаційне обладнанняАнотація
У статті йдеться про спосіб визначення величини впливу фортифікаційного обладнання на живучість системи управління військами (силами), який базується на теорії оцінювання живучості точкових військових об’єктів при прицільному вогневому впливі противника.
Зазначається, що особливістю способу визначення величини впливу фортифікаційного обладнання на живучість системи управління військами (силами) є врахування конфігурації зони ураження окремих елементів (об’єктів) системи управління військами (силами), можливої траєкторії польоту та кругового розсіювання боєприпасів під час прицільної дії на них засобів ураження противника.
Стверджується, що запропонований спосіб визначення величину впливу фортифікаційного обладнання на живучість системи управління військами (силами) дозволяє визначати черговість виконання заходів під час фортифікаційного обладнання цих об’єктів, що дозволить якнайшвидше укрити ці об’єкти у польових фортифікаційних спорудах і суттєво ускладнити їх виявлення, ідентифікацію та ураження під час бойових дій.
Зазначається, що запропонований спосіб може бути використаним для поточного прогнозування величини впливу фортифікаційного обладнання на живучість системи управління військами, а також під час проведення досліджень з питань живучості військ у сучасних збройних конфліктах.
Посилання
Shevchuk A.B. Fortification of positions and areas in local wars and armed conflicts. A.B. Shevchuk. – M.: Voenizdat, 1999. – 104 p.
Yurkov B.N. Operations research. B.N. Yurkov. – M.: VIA, 1990. – 205 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати як монографію), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
4. Персональні дані і метадані, які наводяться у статтях, надаються для їх зберігання і оброблення в різноманітних базах даних і інформаційних системах, включення їх в аналітичні і статистичні звітності, створення обгрунтованих взаємозв'язків об'єктів творів науки, літератури і мистецтва з персональними даними і т.п. на території, яка не обмежена.